День сьомий. Процес

Процес народження не передбачуваний, то він занадто стрімкий і опановує усі твої думки, то розтягується на тижні та місяці, якщо робота не потребує чіткого деддайну.

Іноді створюєш на одному подисі, а іноді викидаються голови, летять руки, бракуються викрійки... Наприклад, руки Леї на фото далеко не перші. Це третя версія. І все з нею було з третього разу. І таки на третій день майстер класу я хотіла втекти, покинути її та відмовитись ідти далі. 

Такого ще зі мною не було! Але я подумала, набралась сил та терпіння, й зліпила їй ноги...теж традиційно з третього разу. Хоча там усе досить просто, але і такі процеси бувають. Можливо, покажу Лею у весь її 50-ти сантиметровий зріст. 

День шостий. Подвиги

Доброго ранку! Давайте сьогодні поговоримо про горизонти, бо темою 6-го дня #ts_challenge_sewndreams стали подвиги.

Розмірковуючи про подвиг, потрібно розуміти, що він завжди пов'язаний з героїзмом і чимось не зовсім звичайним для тебе особисто. Раніше лицарі заради дам драконів перемагали, а я ж боролася зі своєю забитістю у школі та загубленістю мене у собі самій. Я почала відкривати свої горизонти, поступово цікавлячись різними речами. Спочатку робила це з надривом, змушуючи себе. Адже найскладніше вийти із зони комфорту, пробити глуху стіну, надійно зведену своїми ж руками. А тепер я йду по інерції. Вже давно стало звичкою тягнутися до чогось нового, прямуючи у далечінь. Хоча й бувають випадки, коли хочеться все кинути. Але я знаю, там, де так складно щось дається і живе мій ресурс. Варто лише подолати первинний опір, аби справа пішла, як по маслу. Варто проявити завзятість, аби роздмухати вогонь своїх намірів.

Раніше я винуватила інших, що займалася не тим, що мені до душі, поки не зупинилася та не почала діяти. Адже немає обмежень, їх ставимо ми самі. І досить віртуозно, між іншим! Часом дивуєшся наскільки людина вміло себе утискає зайвими переконаннями, стереотипами, підживлює не тими емоціями. Здається, набагато легше звернути з цієї стежини та обійти перешкоду. А як же в такому разі понити? Як виклакати жалість до себе, яку помилково прирівнюєш до любові.

Зараз у мене на часі черговий рубікон, який так складно пробити. Я слабо бачу його обриси на горизонті, що тікає у далечінь, але я знаю, мої щоденні кроки  ​наближують мене до мети. Я з радістю вирушаю у нову подорож до себе, наважуючись при цьому на маленькі та великі особисті подвиги.

День п'ятий. Кольори

Кажуть, вбити роботу можна на кожному етапі її створення. Ось з такої небезпечної ноти й почнемо сьогоднішню розмову про поєднання кольорів у рамках #ts_challenge_sewndreams . А тих, хто дочитає до кінця чекає не менш шокуюча інформація на задану тему.

Вибір кольору - етап дуже відповідальний. Для мене цей процес часом є одним з найдовших. Спочатку я дивилася роботи інших майстрів та намагалася повторити їхні поєднання. Виручали й магазини тканин із запропонованими варіантами текстилю. Зараз я вже майже не шукаю готові рішення, а просто відчуваю, якою хочу бачити ту чи іншу іграшку.

У роботі я визначаю один основний колір, який і зіграє головну скрипку в моєму оркестрі. До нього вже підбираються ті, що найбільш вигідно його відтіняють. При цьому не обов'язково використовувати основний колір у великій кількості. Важливо, щоб при першому погляді на роботу було зрозуміло, хто в цьому домі головний.

Мої Единорожки Фльор та Жасмінка були найважчим поєднанням в плані кольору. Посеред процесу створення я засумнівалася у своєму виборі. Але в самому кінці я зрозуміла, що хоча це і незвично для мене, проте, дуже подобається.

Улюбленим кольором для мене був і залишається помаранчевий. Особливо надихаэ його поэднання з зеленим. У моїх роботах його найбільше. А ось чистий чорний я обходжу стороною. Тільки одного разу я використовувала його для фартуха ляльки, тому що того вимагала схожість з фото людини, але це не зіпсувало образ.

Де шукати натхнення? У природі, у фотографіях з інтернету, в готових палітрах кольорів на спеціальних сайтах, в ідеях дітей. Часом вони пропонують досить сміливі і цікаві бачення.

І на останок. Чи знаєте ви, що назви «Куропаткіни очі», «Стегно переляканої німфи», «Закохана жаба», «Останній подих жако» - це не плід моєї нестримної фантазії, а справжнісінькі кольори, що відповідають світло-червоному, блідо-рожевому, зеленувато-сірому і моєму улюбленому помаранчевому. Так що пора мучити невідомого мені Жако, заради створення апельсинового настрою у Sewn Dreams!

День четвертий. Робоче місце

Пам'ятаєте вчорашню історію про творчий будиночок та його стіни з матеріалів? Так ось сьогодні я вперше покажу кузню, в якій ці самі матеріали куються, аби бути схожими на ваші пошиті мрії.

Моє робочо-творче місце являє собою затишний куточок, до якого я йшла досить довго. Міграція по столу, а стола по кімнаті однокімнатної квартири не дозволяла пустити коріння. Я, немов чужоземка, змінювала адреси, переїжджаючи з місця на місце. І ось з часом, знайшлася постійна прописка в кімнаті і з’явилось відчуття, що я нарешті вдома. Такий собі будинок у будинку! Особливо гостро це проявилося після придбання стелажа. На нижніх ярусах тепер лежать матеріали, а на двох останніх - експонуються готові роботи і тарілки з моєї колекції. До речі, їх у мене вже близько 30 штук. Але це вже інша історія.

Тканини зберігаються у коробках з розподілом за кольорами. Окремо у великій коробці лежать плюши, фліси, фетр та інші тканини для тілець. У клейових матеріалів теж є свій будиночок, адже я використовую флізелін для ущільнення тканини при пошитті тілець для ляльок, а іноді ущільнюю їм навіть плюш, якщо не хочу, щоб він тягнувся у певному напрямку.

Для ґудзиків, бісеру, шплінтів і оченят я прикупила бокси з комірками. Наповнювач в основному живе на балконі, так як його я купую оптом. Але для поточного проекту у мене є пакет з кнопкою, в який я набираю його маленькими порціями. Це дуже зручно. Мереживо намотую на бобіни, що залишилися після фольги або стрейчплівки, і зберігаю в контейнері. Нитки теж живуть у коробочці, а ось для шпульок на аліекспрессі я замовляла спеціальні боксики. Кольорів ниток у мене багато, так що такі коробки дуже зручні.

На Новий рік ми прикрасили стелаж гірляндою, і я вирішила лишити її для натхнення. Іноді вмикаю собі казку.

Ось така історія про моє робоче місце в рамках #ts_challenge_sewndreams
Далі розкажу вам про кольорову тему Пошитих мрій. До нових зустрічей!

День третій. Творчий будоночок з клаптиків тканин

Будь-яку творчу справу можна зобразити у вигляді будинку, в який майстер запрошує завітати на горнятко чаю і ділиться найціннішим, що у нього є. І якщо фундаментом такого будинку можуть служити завзятість, працьолюбність та натхнення, то його стінами й дахом, точно будуть матеріали, з яких часом і починаються найнеймовірніші ідеї. Тому сьогодні моя історія в рамках #ts_challenge_sewndreams буде саме про них

День третій. Матеріали

Для своїх робіт я використовую тоненьку бавовну, різноманітні сітки, органзу, фатин, шифон, шовк для одягу іграшки. Тілесну бавовну, плюш, фліс, льон, бязь, віскозу для тілець. Вибір матеріалу залежить від образу та бажаного результату. Хоча бувало і навпаки.

Ну, а який же будинок без прикрас? Для цього в хід йдуть маленькі гудзики, намистинки, стрічки, мережива. Будь-яка рукодільниця страждає на хронічну форму хом'якозу, і в стадії загострення готова скупити все на своєму шляху. А такого добра, як відомо, мало не буває.

Часто в роботах я використовую квіти для вінків і прикрас ляльок. Кілька разів з них робила топіарії для композиції з весільними зайцями.

Не варто забувати про сірих кардиналів нашої творчості - пряжу, шплінти, оченята для тедді, нитки, полімерну глину, фарби та пастель. Їхня робота лишається за кадром, але результат їх присутності не можна не помітити. Личка лялькам я вишиваю або малюю акрилом з тонуванням сухою пастеллю. Також її використовую для тонування звірят, щоб надати глибини погляду чи відтворити забарвлення на шорстці. З пряжі починаються зачіски і всілякі аксесуари. Ну, а без полімерної глини, як то кажуть, "і не туди, і не сюди" - і намистину зліпити, і РОЖИК накрутити для єдинорогів, і аксесуар унікальний для іграшки в ручки створити.

Думаю, тепер ви погодитеся зі мною, що без таких стін не вистояти нашому творчому дому. Але головне, у бажанні чергової прибудови до свого замку матеріалів, приймати антихом'якозні препарати. Згодні?

А завтра на вас чекає тема робочого місця Sewn Dreams. Не пропустіть!

День перший та другий ТУТ

Перший крок до творчості та Sewn Dreams

В Інстаграмі я приймаю участь у челенджі #ts_challenge_sewndreams , в якому протягом 31-го дня потрібно писати розповіді про свою справу. Я вирішила, що це має бути цікавим і для моїх читачів у блозі. Тим більше, що теми челенджу привідкриють завісу процесу створення іграшки. Тож чекайте щоденні історії про мене та Sewn Dreams.

День Перший було присвячено 5-ти фактам про мене, які читачі мого блогу можуть піддивитись ТУТ. Тому одразу перейдемо до наступного пункту програми.

День Другий. Початок творчого шляху

Свій крок у творче життя я не зробила, як багато майстрів, у дитинстві, і не почала з талантів до малювання, або схильності до рукодолля з часів, коли дерева були великими. Тоді мене складно було зустріти з пером у руці, з під якого б вийшов мій перший роман. Цим займався мій молодший брат, ховаючи свої перші рукописи під килим. Мене не тягнуло до альбому для малювання. За це бралася мама, зітхаючи, що їй знову потрібно робити за мене малюнки на урок малювання. Учитель, дізнавшись через багато років про справжнє авторство моїх "шедеврів", засмутився, що не ставив мамі п'ятірки. Він же думав, що четвіркою розвиває мій талант. Тобто в дитинстві мене вважали дитиною без особливих талантів, хоча мама і водила мене по всім можливим гурткам. Я танцювала в ансамблі і вивчала одразу три мови поспіль. Дві з них успішно були закинуті через зміну школи і червоні зошити від помилок з французької, та не дуже цікавої вчительки з німецької. Так була прихована перша пристрасть - пристрасть до мов та слів.

Моєю другою пристрастю був театр. Ніхто в родині не сприймав серйозно моїх схильностей до сцени, хоча я наполегливо вигадувала домашні концерти і створила міжсімейний театр. Ми готували костюми, вчили ролі, ставили п'єси на Новий рік для батьків. І все ж я вважалася не творчою особистістю. Власне, досить довго я так про себе і думала.

Так з чого ж я почала? З заміжжя, безмежної віри в мене чоловіка, що авансом відкривала в мені щось нове і домівки, яку так хотілося прикрасити. Я розписала вітражними фарбами міжкімнатні двері, рамки для фото, зробила кілька картинок і перескочила на декупаж. Віддекупаживши десятки шкатулок та інших дерев'яних поверхонь, я несподівано завела собі машинку і пошила першого зайця тильду. Потім відставила її в сторону, а через півроку повернулася, щоб почати історію #sewndreams з Лофіка Сені.

Отака історія. Назавтра я підготовула для вас розповідь про матеріали, з яких все починається будь-яка робота. Не пропустіть! Попереду ще цілих 30 днів творчих заміток від Sewn Dreams.

Лунтик

Знайомтеся! Це Лунтік і Вадя - наш старший хрещеник. Він дуже любить мої іграшки і завжди просить маму показати нові фотографії моїх робіт.

Игрушка ручной работы Лунтик

Вадя був у нас в гостях і захотів собі подуху-смєюху, як наші смайли, тільки з ручками, ніжками і вушками. Днями йому виповнилося 5 рочків. Я довго вирішувала, кого ж йому подарувати - собачку, єнотика, кота або ж панду, наприклад. Але в останній момент його мама згадала про любов до Лунтіка. 

Игрушка ручной работы Лунтик

Так що анатомія бузкового звіра була вивчена мною вздовж і впоперек. Виявилося, у нього є хвіст, а на руках 4 пальця. Для натхнення прийшлося подивитись трохи мультик.

У Ваді зараз такий вік, коли все повинно бути схожим на оригінал. І я переживала, раптом не вийде. З цими мультяшними образами складно - крок вправо, крок вліво і ти вже створив щось своє. Але Вадя не просто впізнав, а відразу й полюбив свого друга, дозволив себе з ним сфотографувати і тепер всюди з ним гуляє.

Спочатку була задумка зробити йому іграшку-подушку для сну з нею, але вчора мені вже надіслали нові фото Лунтіка з прогулянок по Києву. Так що Лунтік, взявши приклад з Містера Лиса, стає не просто другом для сну, а ще й мандрівником. До речі, саме завдяки Ваді колись у мене з'явився в асортименті рюкзачок для діток, а тепер новий бузковий звір.

Лунтік має цілих 40 см зросту. Вміє крутити лапами і робити фінт вухами. Як це, запитайте у нього самі!

Так що у Sewn Dreams з'явився новенький звір. А я прауюю далі, щоб скоро познайомити вас з не менш цікавою роботою.

P.S. Роботу покажу в галереях  Вдохновение. Май

та Рукодельное кафе