середа, 31 серпня 2016 р.

А літо де?

Воно завжди тікає від нас без надії на прощальні обійми, лишаючи після себе осінні рюмсання прохолодного дощу... Куди біжить ця найяскравіша пора року, що розмальовує наше життя різнобарвними фарбами нових подорожей, домашніх консервацій, довгих теплих ночей, веселих пікніків, серпневих зорепадів, вечірніх ігор у піжмурки із сонцем, що ховається за горизонт? Завтра кожен з нас прокинеться в осені та відчує прохолодний подих Королеви Листопадів...

Містер Лис у пошуках літа...


Проте, у нас завжди є шанс надійно законсервувати згадки про пригоди літа в банках своєї пам'яті, прокрутивши його неймовірні моменти, згадавши подаровані ним дрібнички, аби лишити в серці його сонячне тепло та ніжність, яку дарує нам ця пора.

Сонячне желе за родинним рецептом

І навіть якщо ваше літо стало таким, що поділило життя на "до" та "після", знайте, що в серці попри все завжди жевріє надія, чекаючи  на іскорку вашого бажання жадібно ковтати життя та крокувати своєю дорогою. Тож відкрийтесь вкотре долі та дозвольте їй вести вас у наступну пору. І пам'ятайте, що за черговим поворотом знову світитиме яскраве літнє сонечко! До зустрічі в осені!

Західні вітання сонечка над Дніпром

субота, 27 серпня 2016 р.

Задача від Містера Лиса-мандрівника

Задача: Містер Лис виїхав в аеропорт А, розвернувся та поїхав в аеропорт Б. Звідти він вилетів у місто В.

УВАГА ЗАПИТАННЯ: що провтикав Містер Лис і в яке місто відправився?


TASK: Mr Fox wasgoing to airport A, turned back and head for airport B. 
              After that he had flight to city C.

ATTENTION! THE QUESTION: What did Mister Fox mix up? And what city did he visit?



Підказка: позаду Містера Ліса одна з важливих площей цього міста, на якій в сердньовіччі знаходилось місце страти, а сьогодні - це великий транспортний вузол. Назва площі одноіменна з країною, в якій знаходиться це місто.

ДЕ Містер Лис?? Тим, хто відгадає відправляться листівки-привітання з цього міста!


Help: There is one of important square behind Mister Fox. The square was built on a site that had been previously used for public executions, but now it is a big transport hub.

Where is Mister Fox?? I will send a greeting card with view of this city to those who guesses the right answer.




P.S. Відгадуйте та чекайте на нову розповідь про Лиса-мандрівника, якого створили в майстерні Sewn Dreams, надихнувшись неймовірним мультиком "Маленький принц". Хто не дивився, раджу це виправити! А ми з Містером Лисом Маленького Принца готуємо тим часом для вас змістовну розповідь про фантастичну подорож у місто, в якому одразу почуваєшся як вдома!

P.S. Please write your guesses in comments and wait for a new story about the fox-traveller made in the studio "Sewn Dreams by Olga Pinchuk" after watching amazing cartoon "Little Prince". If you haven't watched this cartoon yet, I recommend to do it! Meantime we're preparing an interesting story about fantastic city where you feel like at home!

середа, 17 серпня 2016 р.

Стежками Карпат з циклу розповідей "Дорогами України" / Along the Carpathian paths

Коли мене запитують, де я відшукую натхнення, то перше, що спадає мені на думку - це подорожі. Так, я схиблена на відкритті нових горизонтів. В дитинстві дивилась телепередачі про подорожі із завмиранням серця. Я завзято мріяла обійти, об'їхати, оббігти, облетіти чи бодай обплисти увесь великий світ. Не скажу, що бачила неймовірно багато в цьому житті, але намагаюсь по можливості відкривати для себе щось новеньке кожного року. Цьогоріч моє натхнення купається у подорожах. 

When I'm asked where I look for inspiration the first thing that comes to my mind are trips. Yes, I'm totally crazy about opening new horizons. When I was a child, I watched TV-programs about trips with a sinking heart. I dreamt to walk around, to drive around, to run around, to fly around or even to sail around the world. I can not say I've seen a lot of sights in my life, but I try to find something new every year. This year I get my inspiration mainly in trips. 

Фото: Віталій Могиленець


Отже, на черзі липневі Карпати й обіцяна історія про дві сторони однієї медалі.

So, next one is the July Carpathians and the promised story about two sides of a coin.

Полонина г. Маковиця. Яремче. Фото: Ольга Пінчук


Тож як поєднати похідний велоекстрим з лінивим відпочинком з маленькою дитиною трохи старшою за два рочки? Відповідь очевидна! Розділитись! Що ми і зробили! Тож жіночі дві треті відправились релаксувати до Яремчі у котедж, а чоловіча половина, запросивши на підмогу ще одного друга, поїхала збирати медалі по підкоренню Говерли на своїх велах. Поєднували нас не тільки короткі телефонні дзвінки, вранішні смски та пару спільно проведених днів у кінці, а й вибір тої стежини, яка приведе нас до мети. А на меті ми мали - спокійну відпустку та екстремальний похід. Хто, що вибрав вже зрозуміло ) Тож запрошую і вас пройтись та проїхатись стежками наших неймовірних Карпат!

So, how can we combine a hiking adventure by bicycle with a lazy rest with a little kid 2,4 years old? The answer is clear! To split! That's exactly what we did! The female two thirds of the company went to relax in a cottage in Yaremche, while men, having invited another friend to help, went on bicycles to the top  of Hoverla Mountain to collect medals for conquering. We were united not only short phone calls, morning SMS and a couple of days spent together in the end of this trip, but also the choice of the path to our aim. Andour goal was a calm vacation and adventure. It’s clear what choice every each of us made. Well, I invite you to have a walk and ride along the paths of our incredible Carpathians.

Полонина г. Маковиця. Яремче. Фото: Ольга Пінчук

  
Поки дівчата розпаковували свої валізи у заброньованому котеджі по типу дуплекса в Яремчі і потроху розуміли, куди вони потрапили...

While girls were unpacking their suitcases in booked cottage, which like a duplex and were understanding where they have got...

Котедж "Гірська Роса". Яремче. Фото: Ольга Пінчук


 ...хлопці встигли додивитись вранішні сни і таки допхатись на скрипучому потязі до Рахова.

...the guys have managed to see all morning dreams and finally reached to Rakhiv by squeaking train.


Вокзал в Рахові. Фото: Віталій Могиленець

Перший день був насичений яремчанським спокоєм для дівчат, які насолоджувались небувалим везінням, бо все складалось неймовірно вдало - відсутність сусідів у другій половинці будинку, фантастичні краєвиди з балкону, свіже гірське повітря, знайомство з таксистом, який з радістю тепер їх возитиме за покупками до Яремчі, відкриття першої цього разу карпатської стежини... Було так добре, що навіть той факт, що вони поселились трохи далекувато від цивілізації та місцевого продуктового шопінгу, їх не бентежив.

The first day was riched with Yaremche's calmness for girls, who enjoyed their fantastic luck, because everything was going well. There weren't any neighbours in the second half of the cottage, magnificant views, fresh mountains air, meeting with taxi driver, who can drive them to Yaremche's center for shopping, opening the first Carpathian path...etc


Яремче. Фото: Ольга Пінчук

Чоловічий же день почався з Рахова - найвисокогірнішого міста в Україні. Такі прості вікіпедівські істини наші хлопці відчули на собі, адже перший день запам'ятався їм важким та затяжним підйомом. В той день вони вони здолали висоту у 1000 м. Та місцеві краєвиди вартували такого фізичного навантаження.

Man's day began from Rakhiv. It's the most mountain town in Ukraine. Our guys felt diply such simple facts from Wikipedia, because their first day they recalled as very hard and long slop. But local views are worthy of such hard job.


Рахів. Фото: Віталій Могиленець

Попереду на них чекали кілометри карпатських стежин, лисички, чорниці, Говерла та багато цікавинок, які вони принесли в своїх серцях та рюкзаках до нас.

Kilometrs of the Carpathian paths, chanterelle, blueberries, Hoverla mountain and many intresting places were waiting for them before. All these things they brought in their hearts and backpacks to us.

Карпати. Фото: Віталій Могиленець

Тим часом наш день добігав кінця. І десь о 12 ночі ми прокинулись від гупотіння, реготіння, стриботіння, галасливих балачок та запаху шашлику... Сусіди приїхали... Так наш чудовий котедж у Яремчі  під назвою "Гірська Роса" перетворився на суцільний безлад. Сусіди захопили територію, поставивши на все подвір'я свого течіка, розклавши свої речі в альтанці та біля мангалу, зайнявши всі посадочні місця у дворі, включаючи єдину гойдалку. Але все те не мало значення, порівняно з їхнім режимом дня та їхньою  кількістю. Шестеро дорослих та п'ятеро дітей хлопчиків різного віку. І вранці вони дружно довго спали, а вночі гульдибенили до схочу. Люди приїхали відпочивати, і тут нічого не вдієш, але наш відпочинок був трохи інакшим, бо підлаштовувся під режим нашої дитини. Тому ми влаштували собі екстренний переїзд і потрапили до пана Мирослава, який виявився чудовим господарем затишного котеджу, в якому на цей раз ми були тільки одні.

Meantime our day was going to the end. At 12 pm so much noises wake us up. Our neighbours were coming... So our nice cottage called "Hirska Rosa" turned into total disorder. The neighbours  occupied all territory by car and all their things. There were a lot of them, six adults and 5 kids (boys!). But it didn't matter in comparison their time schedule. They wake up very late and had a party till after midnight. It wasn't suitable for us, because we had another schedule depended on our kid. So we decided to move from this cottage to another one and found very nica appartment from Mr. Myroslav. He has very cozy cottage for one owner (I mean not duplex).


Котедж "У Мирослава". Яремче. Фото: Ольга Пінчук

На подвір'ї була велика гойдалка, мангал, дві маленькі дитячі гойдалки, купа квітів, статуеток гномів та інших створінь. А ще нам стала довподоби величезна віранда, де можна було посидіти.

There are big swing, brazier, and two small swings, many flowers and etc at his yard. Best of all we liked huge veranda for evening relax.

Котедж "У Мирослава". Яремче. Фото: Ольга Пінчук

А ще кругом так само були фантастичні гори. Отже, цю гостинну садибу у Яремчі я можу радити із задоволенням. У будинку є кухня та весь необхідний посуд, санвузол та  дві кімнати на горі, з кожної з них є вихід на балкон. 

And also there are magnificent mountains around there. So this cozy cottage I can recommend with pleasure. In this house there are kithchen, plates and dishes, WC with bathroom, two rooms upstairs with shared balcony.

Яремче. Фото: Ольга Пінчук


Гірські краєвиди йшли на додачу.

Mountains view from cottage were included.

Яремче. Фото: Ольга Пінчук

Щоправда чоловічий "Mountains view" в їхньому наметовому трьохмістному номері по принципу All inclusive вражає більше.

To tell the truth man's "Mountains view" in their tent triple All inclusive room amazed more!

Карпати. Фото: Віталій Могиленець

До того ж, ніякого галасливого сусідства, крім тої миші, про яку трохи згодом та пана Володимира Говерлянського.

Moreover there weren't any noisy neighbours, besides that mouse and Mr Volodymyr, but I'll tell you about them a little bit later.

Фото: Віталій Могиленець


І поки ми розважались по ресторанах, смакуючи місцевий банош, чанахи та неймовірні деруни з білими грибами,

While we enjoyed the restaurants, tasted local dishes like "banosh" (corn cereal), "chanakhy" (meat with potatoes and wild mushrooms in the pot), and very delicious "deruny" with wild mushrooms (potato's pancackes),

Ресторан "Гуцульщина". Яремче. Фото: Ольга Пінчук


Наші чоловіки готували собі різні смаколики на вогнищі

Our men cooked food at the fire.

Фото: Віталій Могиленець


Фото: Віталій Могиленець


Їхнє меню було багате на каші з рису, гречки та пшенички з куркою або рибною консервою на додачу. Блюдо "Вівсянка, сер" подавалось зазвичай до сніданку.  На десерт вони бавили себе шоколадом та халвою. До речі останню,одного разу у них поїла вищезгадана сіропуза миша, яка, мабуть, була не рада сусідам та вирішила нанести їм трохи збитків в своїх неймовірно великих мишачих масштабах. 

Their menu was rich with rice, buckwheat with chicken or fish. The dish "Oatmeal, sir" was served at the breakfest time as usual. They enjoyed chocolate and halva (paste with sunflower seed and sugar) as a dessert. By the way, the last one (I mean halva) was ate by grey mouse. May be it didn't like its new neighbours and decided to cause to damage in its mouse very big scope.


Фото: Віталій Могиленець

Наші ж десерти зазвичай виглядали так

Anf our desserts looked like that

Фото: Ольга Пінчук

Ми закупали літрами кефір та кілограмами чорниці, і підвечірок проводили з сумішшю кефіра з чорницями та цукром. Смакота! Чоловіки ж мусили здобувати чорниці самостійно. Ними всіяно було всі гори!

We bought kefir and blueberries, mixed them and enjoyed self-made yuoghurt with sugar. It was delicious! Our men had to find blueberries themselves. 

Фото: Віталій Могиленець

А поєднував нас один захід сонця на всіх, щоправда, дивились ми на нього кожен з свого ракурсу. Проте, це не змінює його чарівності! Кожному з нас він дарував щось своє, особливе, від чого трохи тремтіло у серці...

And one sunset for all of us was joined us... We saw it from different perspective, but it can not change its magic! It was given something special for each of us...

Фото: Віталій Могиленець


Фото: Віталій Могиленець


Фото: Віталій Могиленець

Розваги в Яремчі були у вигляді поїздок в центр та прогулянок біля водоспаду Пробій.

There were walking to the town center and to the waterfall called Probij as the activities in Yaremche.

Водоспад Пробій на р. Прут. Яремче. Фото: Ольга Пінчук

А також час від часу згадувалось моє славетне минуле. В Яремчі я вперше побувала після дев'ятого класу в туристичному таборі. Ми тоді ходили по підвісному місточку, який розгойдувався на всі боки та мав застережну табличку на вході: "Вхід заборонено! Аварійний міст!". Проте, хто таким в дев'ятому класі переймається?

Sometimes I recalled my first being there when I was at 9th form. We went across the river Prut by hanging bridge in spite of its breakdown condition. But at 9th form we didn't care of it...

р. Прут. Яремче. Фото: Ольга Пінчук

Біля водоспаду на сувенірному ринку ми мали необережність купити дитині свистульку, тож останок дня ми провели під музичний супровід, що було віртуозно виконано нашою Лєрочкою з дуже серйозним виглядом. То вам не абияка справа дорослих розважати!

В один з днів ми їздили у вольєри, щоб познайомитись зі звірями і показати їх нашій дівчинці.

Also we visited the open-air cages with animals to show them to our little girl.

Вольєри в Яремчі. Фото: Ольга Пінчук

Вольєри в Яремчі. Фото: Ольга Пінчук

Поки ми дивувались красеню-оленю, наше дівча бесперестанку підсвистуючи свистулькою, повторювало "Кабам, кабам, кабам". З чого ми зробили висновок, що їй найбільше запали в душу лохматі, чорні дикі кабани. Біля клітки з орлом, Лєра сказала "Ко-ко-ко" з таким презрінням, наче перед нею справжнісінька звичайна курка-тугодум, а не величний птах з цупкими кігтями.

Біля вольєрів ми натрапили на босонігий маршрут. Ідея цього маршруту мені дуже сподобалась. Така чудова аттракція для відпочинку та родинної розваги! На маршруті різне покриття, починаючи від камінчиків, закінчуючи шишечками та корою, що дуже добре масажує ніжки.

We found there bare rought. I really liked this idea! This very interesting attraction for relaxing with family and kids! There is different cover at this rout from stones till cones and bark. It was very good massage for foots!

Босоногий маршрут в Яремчі. Фото і на фото )) Ольга Пінчук )))

Босоногий маршрут в Яремчі. Фото: Ольга Пінчук

Тим часом наші хлопці масажували ніжки підкорюючі карпатські гори і невтомно рухаючись до Говерли.

As for our men they massaged their foots conquered the mountains and moved to Hoverla!

Фото: Віталій Могиленець

Їхній відпочинок зазвичай виглядав трохи інакше

Their relax looked like that

Велопохід в Карпатах. Фото: Віталій Могиленець

Проте, і вони на своєму шляху зустрічали стрімкі гірські потічки з кришталево чистою водою з самого серця Карпат.

But they also met mountains streams with cristall-clear water from the Carpathian heart.

Фото: Віталій Могиленець

Під Говерлою мій чоловік знайшов лисички, проте, як це відбулося нехай залишиться за кадром. Знаючи як я люблю ці гриби, він приварив їх та привіз мені у вигляді сувеніру з гір.

My husbend found chanterelle and presented me them after arriving.

Фото: Віталій Могиленець 


Фото: Віталій Могиленець 

Якщо ми насолоджувались зустріччю з фауною, то наші хлопці досліджували флору.

If we enjoyed our meeting with fauna, but our guys have invistigated flora.

Фото: Віталій Могиленець 

Фото: Віталій Могиленець

Фото: Віталій Могиленець 

Бувало вони губили свого фоторепортера, який зачарованно робив фотознімки місцевих краєвидів

Sometimes they lost their press photographer, who took the pictures of local views.

Фото: Віталій Могиленець

А милуватись по-справжньому було чим - зелені гірські схили, які ховаються далеко за горизонт, легкі біляві хмаринки, що заграють з вітром, тікаючи від нього в далечінь, бескрайнє синє небо, і тільки ти і Вони - Гори. По-справжньому чисті, відверті та справедливі, готові впустити тебе у свої обійми, якщо ти маєш достатньо сил аби витримати їхню первозданну енергію... Відкриті і закриті одночасно, бо ніколи не знаєш чим вони тебе вітатимуть наступного дня -  проливним дощем, або ж радісною зустріччю з теплим сонечком... Якщо вслухатись у гірську нічну тишу, то можна почути, як рівним тактом б'ється їхнє Серце, підкорюючи собі все живе навкруги... і ось і ти вже піддався їхнім чарам, що поволі заполонили твою душу та розпускаються в ній квіткою любові до Себе та до Них... І це щось, що щойно виникло тільки між тобою та Ними... Може це і є Любов?

There are green mountains slopes wich hiding far from horizon, light white clouds, which flirt with wind and running away, boundless blue sky, and only you and They. They are Mountains. They are clean, open and fair properly, they are ready to let you in their arms, if you have enogh streght for bearing their primordial energy... Opened and closed at the same time, because you never know how they will meet you next day. May be it'll be showery rain or happy meeting with warm sun... If you listen carefully to mountain night silence, you can hear how their Heart is beating subjugated all alives around them... And now you fell for their magic, which filled your soul and blossomed out as a flower of love to Yourself and to Them... And it is something appeared only between You and Them... May be is it Love?

Фото: Віталій Могиленець

Повертаючись від філософських роздумів, нагадаємо, що дівчата і досі в Яремчі і вже чекають на свої другі половинки, виглядаючи їх з карпатських стежин.

Coming back from philosophic thoughts we should remember that girls are still in Yaremche and they are waiting for their husbands.

Фото: Ольга Пінчук


Фото: Ольга Пінчук

Але у хлопців попереду ще підкорення Говерли і свої доріжки до їхньої мети.

But the guys have to conquer Hoverla Mountain at first.

Фото: Віталій Могиленець 

I ось омріяний момент настав. Cкоро очікувана зустріч стане реальністю.


Шлях до Малої Говерли. Фото: Віталій Могиленець 

Ще трохи і Мала Говерла підкориться завзятим серцям

Мала Говерла. Фото: Віталій Могиленець 

А потім зовсім небагато і вони вже на самісінькій вершині найвищої точки України - Говерлі. Висота над рівнем моря складає 2061 м.

And finally they got to the top of Hoverla Mountain. It is the highest point of Ukraine. The hight above the sea level is 2061 m.

Дорога на Говерлу. Фото: Віталій Могиленець

Ось, вона красуня Говерла, що зустріла наших подорожувальників сірими хмарами та сильним вітром.

It met our trevellers with grey clouds and strong wind.

Говерла. Фото: Віталій Могиленець 

Проте краєвиди звідти фантастичні! 

But the views are fantastic!

Вид з Говерли. Фото: Віталій Могиленець

Тут наші чоловіки отримали медалі від пана Володимира, який бігає на Говерлу тричі на день просто так та роздає медалі з тої самої причини. А ще годує усіх дивними оповідками про своє походження. Наші хлопці, можливо, і не дуже повірили про три підйоми на Говерлу за день, але коли наступного ранку (а ночували вони під Говерлою), хтось голосно сказав кілька разів "Доброго ранку!", вони зрозуміли, що Володимир таки дійсно бігає туди-сюди, наче гірський козел  заєць )), в пошуках вільних вух для навішування своїх чудернацьких історій. Тому вони швиденько зібрались і помчали до низу, бо вже час повертатись додому.

Our men took the medals from Mr Volodymyr here. He ran to Hoverla Mountain three times per day and gave the medals to different people. May be our guys thouth it wasn't true but next morning they heard near their tent the words "Good morning" and understood he run there and here like mountain goat rabbit to find somebody who can listen his strange stories. So the guys packed their things quickly and went to down, because it was time to back home.

Фото: Віталій Могиленець 

Час від часу вони спинялись на відпочинок

Sometimes they had a rest

Фото: Віталій Могиленець

Та обирали вірні стежини на своєму шляху

And chose the right paths at their road

Фото: Віталій Могиленець 

Потім на нас всіх чекали два додаткових дні, які ми провели вже разом. В один з таких днів ми відправились підкорювати місцеву висоту в Яремчі, а саме гору Маковицю.

After their coming back we spent two additional days togather in Yaremche . And we decided to conquer local mountain called Makovitsya.

Фото:  Ольга Пінчук

Ми прогулялись по полонині, назбиравши пахучого чебрецю, цілого підосиновика та зустрівши стадо вівців.

We walked there, gathered thyme and one wild mushroom and met flock of sheeps.

Полонина Маковиця. Фото: Ольга Пінчук

Полонина Маковиця. Фото: Ольга Пінчук


Чебрець. Фото:  Ольга Пінчук

Фото: Ольга Пінчук

Вони так смішно гамають травичку. Було дуже цікаво за ними спостерігати, це щось мені нагадувало.... Одна вівця вибивається вперед в пошуках кращої зелені...

They were very funny... It was very interesting to observed them... One of them is making the first in its looking for the best green...

Фото: Ольга Пінчук

А потім сперечається з іншою за місце під сонцем...

And after that it dispute with another one about the place under the sun...

Фото:  Ольга Пінчук

Проте на кожну "розумну" вівцю є свій пес...

But for each "clever" sheep there is own dog...

Фото: Ольга Пінчук

Який в свою чергу точно знає, хто його господар...

And this dog also knows who is his owner...

Фото: Ольга Пінчук

В цій екосистемі є і інші персонажі, але того разу ми їх не зустріли... Тож кожен обирає свою стежину...

There are another charecters in this ecosystem, but we didn't met them that time. So everybody chooses his own path...

Фото: Ольга Пінчук

А ми обрали зробити коло - Яремча (старт в Ямні) - гора Маковиця - Скелі Довбуша - Яремча (фініш в Ямні). Адже, розм'яті ноги стимулюють розвиток мізків  )

Але спочатку краєвиди на м. Яремча з гори Маковиці. Місто Яремча колись було селищем міського типу та після приєднання присілків Ямни та Дори, набуло статус міста. Місцеві кажуть, що через це  вони втратили свої пільги в оплаті комунальних послуг. Яремча приймає туристів з давніх давен. Тут можна чудово провести час влітку, прогулюючись по гірським схилам, а також насолодитись карпатською казкою взимку. Звідси можна їздити кататись на лижах до Буковелю, щоправда машина обійдеться в 300 грн.

And we chose to make a circle. Yaremche (starting in Yamna) - Makovitsya Mountain - Dovbush's rocks - Yaremche (finishing in Yamna).
But at first there are views of Yaremche from Makovitsya Mountain.



Вид на Яремчу. Фото: Ольга Пінчук

Фото: Ольга Пінчук


Далі у нас скелі Довбуша

After that there were Dovbush's rocks.

Фото:  Ольга Пінчук

Звісно, це тільки початок, і самі скелі виглядають трохи інакше, але там було дуже багатолюдно і я не змогла зробити нормального фотознімка. Та ми це зробили, і відвідали славнозвісне місце. З паном Довбушем в Карпатах пов'язано багато легенд. Майже кожен камінь ввжають каменем Довбуша, на якому він сидів і думав думи щодо стежини, мабуть, яку обрати по життю, аби не бути тим, про кого ми вже згадували вище... Фігура одіозна для свого часу, місцевий Робін Гуд та герой карпатського краю. В лютому ми теж були в Карпатах і потрапили у Верховину як раз під час зйомок фільму про Олексу Довбуша. Цікаво, що з того вийшло. На хлопушці було зазанчено Universal Pictures...

Тим часом наша прогулянка скінчилась там, де і почалась. І після обіду  ми відправились підкорювати вже іншу гору, а саме Синячку. Висота цієї гори складає 1400 м. Можна влаштувати собі одноденну прогулянку на Синячку пішки, але ми з маленькою дитиною не ризикнули так далеко пхатись без транспортного засобу. І обрали на свою голову джип ) Джип було подано майже вчасно... і майже справним.... Добре, що він заглох прямо біля нашого двору, а то б пхали ми б його в гору. Ми швиденько знайшли інший варіант, яким виявився Уазік, і відправились в гори.

After that we had some rest and in the afternoon we went to conquer another top called Synyachka Mountain. The hieght of it is 1400 m. You can get there by foot and spend in the mountains whole day, but we decided to go by outlander. The car was "in time"... and it was a little bit broken down... We had to find another one and finally to go to our trip.

Фото:  Ольга Пінчук

Фото:  Ольга Пінчук

Поїздка виявилась дещо екстремальною для малої дитини. І ми дуже втомились, бо 4 години туди і стільки ж назад, заради 30-ти хвилинного релаксу з чаєм та бутерами на горі, вартували нам переживань за малу. Проте досвід був цікавий, особливо дорога вниз. Ми зняли її на мобільний, проте камера не передає того відчуття, що було насправді.

4 hours to the top and 4 hours for back way, and only 30 minutes for rest with tea. But it was very interesting experience! Especially the back way was totally extreme!

Фото:  Ольга Пінчук

В одну сторону Карпати тікають за горизонт, а в іншу сторону видно звідки починаються гори.


Фото: Ольга Пінчук

Ввечері ми ще трохи познімали туман, що огортав гори, плутаючи наші думки, намагаючись приховати важливі речі, закриваючи нас від всесвіту, лише для того, щоб ми відчули себе і зрозуміли, яку стежину обрати на завтрашній день...

After our trip we took some pictures with fog, wich covered the mountains, tangled our thoughts, tried to hide important things, closed us from the world to make us to feel ourselves and to understand which path we should choose next day...

Фото: Ольга Пінчук


Фото: Віталій Могиленець 

Прощання завжди дарує легкий присмак жалю, а прощання з горами трохи надриває серце. Адже, якщо ти прийняв Гори у свою душу, то вже ніколи не будеш тим, ким був ще вчора...

Any farewell give us a sorrow's taste, and farewell with mountains broken down your heart. Because if you accepted the Mountains to your soul you never be the same as yesterday...

Фото: Віталій Могиленець


Та час пакувати валізи і відправлятись додому.

But it's time to come back.

Фото: Ольга Пінчук

Проте, я впевнена, що наступна зустріч не забариться... Адже ми знаємо дорогу до наших Гір...

I'm sure our next meeting will be soon... Because we know the road to our Mountains...

Фото: Віталій Могиленець 

А поки що під стукіт коліс у нас є час на роздуми та переосмислення відчутого протягом 15-ти годинної дороги додому. Згадуються вівці та неймовірні щедроти нашої країни, грайливі пси та гостинні люди Карпатського краю... захоплюючі дух краєвиди... та Гори, що назавжди, не дивлячись ні на які обставини та обрані стежини, лишаються в нашому серці, надійно зафільмовані в банках нашої пам'яті... 

But now we have enouth time during our back way for thoughts and rethink what we felt there. I'm recalling the sheeps and incredible bounties of our country, playfull dogs and hospitable Carpathian people... magnificant views and Mountains, which are staying in our hearts...  

Фото: Віталій Могиленець 


Розповідь "Стежками Карпат" з циклу публікацій "Дорогами України"

Story "Along the Carpathian paths" from the seria of the publications "On the roads of Ukraine"






П.С. Дякую за фоторепортаж з гір нашому другу Віталіку Могиленцю. А також велика вдячність моєму викладачу англійської за натхнення та стимулювання у написанні розповідей. Як би він не питав мене, де наступне включення з відпустки, то, можливо я б нічого і не написала. А тим більше і не намагалась би старанно півночі перекладати усі ті букви, складені у слова та довжелезні складні речення на англійську. Проте це як раз наша тема, тому я тренуюсь ))

Всі розповіді з циклу "Дорогами України" - тут