четвер, 25 травня 2017 р.

День 20. Чорно-біле у Sewn Dreams

Для сьогоднішньої теми "Чорно-біле" у #ts_challenge_sewndreams я придумала навіть нову іграшку, але пошити не встигла. Лялька, над якою зараз працюю, йшла дуже норовливо. Довелося трохи посидіти над її одягом.



Тому на тему чорно-білого у мене тільки елементи одягу ляльки шеф-кухаря, якого я робила у минулому році. У кишені сорочки ручка для нотування кулінарних рецептів.

Взагалі, у мене не велика дружба з цією кольоровою гамою. Тож потрібно терміново виправляти ситуацію.

середа, 24 травня 2017 р.

День 19. Творча дружба

Сьогодні в #ts_challenge_sewndreams тема творчої дружби.
Дуже важливо знайти однодумців, які підтримають твої ідеї або ж посперечаються з тобою на творчі теми, заради народження істини. Таким людям на питання "Що робиш увечері?" можна спокійно відповісти "Череп довбу", і при цьому не боятися здатися дивним.

Їм можна надіслати безголове тільце, обмотане тканиною, пояснити на пальцях чергову геніальну ідею та замучити питанням чи підходить сюди цей гудзик. Або ж, наприклад, влаштувати їм мозковий штурм на тему "Вгадай, хто у нас тут народився?" та традиційно прогарчати у відповідь: "Самі ви домовички. Це ж мавпенятко, що не видно?" Потім допрацьовувати образ та почути нарешті заповітне "Вірю!"


А ще вони завжди підтримають та розкажуть про величезні розміри твого скромного таланту, трохи перебільшуючи його масштабність, як справжні рибалки у байках про величину ока спійманої рибки. Але цей аванс ти відпрацюєш у своїй наступній роботі, у черговий раз стрибнувши вище голови.


Ось така вона творча дружба. І я дуже рада та вдячна таким людям у моєму житті. А на фото не менш дружні мавпенята, які шукають нову домівку. Охочих прихистити, зігріти та приголубити, прохання натиснути на кнопочку нижче аби дізнатися як це зробити.


вівторок, 23 травня 2017 р.

День 18. Упаковка для іграшок ручної роботи

Сьогодні для  #ts_challenge_sewnderams хочу розкрити тему упаковки. Питання як упакувати виріб ручної роботи постає перед кожною майстринею. І цьому аспекту творчості варто приділити увагу, бо:

1. Упаковка - це перше, що побачить замовник.
2. Упаковка - це захист роботи при транспортуванні.
3. Упаковка - це неймовірні відчуття казки, коли дістаєш свою Пошиту Мрію, дбайливо приховану від сторонніх очей.

Якою ж може бути упаковка виробів ручної роботи?

Для своїх іграшок я обрала кілька варіантів, що різняться по вартості та зовнішньому вигляду:

1. Мішечки з органзи - найпростіший та найдешевший варіант для упаковки. Потребує мінімум часу, а на виході максимум задоволення.
Підійде для звіряток, дитячих ляльок, текстильних аксесуарів. Не підійде для інтер'єрних робіт, у яких волосся виконано з натуральних матеріалів. Такі роботи краще додатково пакувати у коробку. Про це згодом.

Як пошити: вирізати 1 прямокутник потрібного розміру, скласти пополам, зшити з двох боків. Припуски можна обробити термічно за допомогою запальнички.

2. Мішечки з бавовни чи льону. Вартість таких мішечків вища, але можна розробити цікаві тематичні дизайни, як, наприклад, ці новорічні.



Вартість продиктована ціною матеріалу та більшою кількістю часу, який буде витрачено на пошиття виробу.

Підійде для звіряток, дитячих ляльок, текстильних аксесуарів. Не підійде для інтер'єрних робіт, у яких волосся виконано з натуральних матеріалів.

Як пошити: технологія така сама, як і для мішечків з органзи, але додатково можна перед пошиттям зробити аплікацію та продумати дизайн з використанням різних тканин. Обробити припуски можна оверлоком або зигзагом на швейній машинці.


4. Крафтові або подарункові пакети. Тут все ясно і просто. Купуєш пакет і кладеш туди роботу. Найпростіше, але по вартості виходить дорожче, ніж перший варіант. На них можна нанести свою фірмову печатку, або прикрасити мереживом, тощо.

 3. Коробки.
Серію інтер'єрних робіт упаковую у коробки. На фото величезна кольорова коробка, яку я використовувала для Анабель. Зараз я перейшла на крафтові версії. Їх замовляла під свої розміри. В наявності три види коробок від 15 см до 35 см у довжину. Цей варіант найдорожчий, але виглядає презентабельніше та вирішує питання транспортування.



Всередині коробки папірусний папір. Робота прив'язується до неї стрічкою. Я роблю прорізи у стінці, пропускаю через них стрічку, підв'язую іграшку та не хвилююся щодо її зайвих міграцій по коробці.

Раджу для відправки траспортними компаніями чи поштою додатково обгорнути пакувальними матеріалами (пупирчата плівка, стрейч-плівка, тощо).

День 17. Макрофото та Капітан Боніфацій

Чи часто буває у вас таке, коли через деякий проміжок часу хочеться щось змінити у роботі, бо сьогодні ти знаєш та вмієш трішки більше, ніж учора? 

У мене так буває частенько. Хоча всі роботи я люблю, але все ж немає меж досконалості - то викрійку переробити, то деталей додати, то матеріал змінити. Можливо, в цьому постійному прагненні до змін і полягає прогрес.





На фото давня робота 2014 року - лялька Капітан Боніфацій. Я до сих пір задоволена нею в плані образу. Боніфацій вирішив, що він любитель деталей, тому у ньго є штурвал, власний корабель, карта, якір, компас, годинник, бінокль та цінний вантаж, без якого годі й виходити у далеке плавання! Весь одяг ретельно зістрарений купаннями у каві. Детальніше про ляльку капітана Боніфація можна дізнатись ТУТ

Єдиний нюанс, який я б змінила сьогодні - це розпис його обличчя. Сьогодні я могла б його ускладнити. Але я знаю, що тоді це була межа моїх можливостей. Тому з теплотою згадую цю роботу та ділюся з вами макрофото в рамках #ts_challenge_sewndreams 

понеділок, 22 травня 2017 р.

День 16. Кумедна історія. Містер лис та аеропорт

Кумедні історії трапляються досить часто, тому сьогодні для #ts_challenge_sewndreams випадок з Містером Лисом в аеропорту.

Зібрався одного разу Лис Барселону відвідати. Прихопив з собою про всяк випадок тих двох, котрі його потім будуть у рюкзаку носити. Потрібно відмітити, що зібрався спонтанно. Купив квитки за три місяці на найдешевшу дату ..... і забув.

За тиждень до поїздки згадав та почав активно шукати готель. Лисиці взагалі нічого не петрають у тайм-менеджменті, так що не вірте всьому тому, що тут писали на цю тему кілька днів назад.

Нарешті готель знайдено, чемодан спаковано, Лиса заховано, аби митників не засмучувати безвізовим порушником. На годиннику 4-та ранку та двоє у таксі, не рахуючи рудого Лиса з водієм на додачу, відправляються прямісінько в аеропорт.





В аеропорту ми шукаємо на табло наш рейс. А рейсу немає. Номер ніхто ж не дивився у квитку. Але час-то ми пам'ятаємо. Кілька разів перевіряємо дані табло і навіть у квиток заглядаємо... Є рейс тільки на 12-ту дня, а нашого немає.

Нічого не підозрюючи, йдемо вимагати подати рейс негайно, адже Містер Лис з дипломатичною місією інкогніто летіти бажають. На реєстрації нам з милою посмішкою пояснюють, що ми у Борисполі...

І тут до нас дійшло! Ми не подивилися аеропорт вильоту, прийнявши його за Бориспіль автоматично ... Наш таксист не встиг від'їхати занадто далеко та повернувся за нами, аби відвезти назад до Києва в аеропорт, котрий практично поруч з домом. Ось так ми подорожуємо!

Докладніше про поїздку - ТУТ

П.С. Зараз у мене лисячий бум. Так що встигніть замовити свого, поки я не вишила останні два метри тканини, що лишилися у магазині

субота, 20 травня 2017 р.

День 15. Яскрава подія. Екзамен в Академії Андре Тан

Тема дня в рамках #ts_challeng_sewndreams - Яскрава подія. 

Я спочатку збиралася написати про незабутні емоції від першого замовлення, так як про ярмарку я вже говорила. Але потім наважилася показати це фото, хоч я це і трохи хвалькувато з мого боку.

Проте, в минулому році я здавала іспит з курсу крою та шиття в Академії Андре Тан. Це був період пошуку нових горизонтів для мене, коли я дійсно замислювалася про зміну діяльності. Моя викладачка вмовила принести іграшки з собою. Досі пам'ятаю, як боялася йти на сцену з ними, як переживала і не розуміла навіщо я їх притягла на іспит перед поважною аудиторією. Хіба це цікаво? Але все ж таки я підготувала презентацію з фотоісторією моєї еволюції від іграшок до спідниці. У результаті Пошиті Мрії здали іспит Андре Тану за мене, затьмаривши собою мою спідницю з тафти. Я не очікувала такого теплого прийому і таких щирих слів від головного екзаменатора.



 Другий іспит через півроку був по пальто. Я пошила хвостате пальто оверсайз дуже незвичного кольору. Але під час іспиту знову згадали мої іграшки, замість пальто. 

Тоді я й зрозуміла, що кожен повинен бути на своєму місці і повернулася після довгого затишшя до своїх Sewn Dreams з новими силами. Так світ "втратив" чергового дизайнера одягу і повернув мене у мою стихію!

Ось такі справи, друзі. А якщо розбавити мій хвалькуватий пост філософією, то наостанок скажу, що навіть у самому сірому дні можна відшукати яскраву подія, можливість або нове відкриття, яке зігріє душу теплими спогадами. Важливо просто захотіти його побачити, як вважаєте?

пʼятниця, 19 травня 2017 р.

День 14. Як пошити ляльку. Флізелін

А я продовжую знайомити вас з хитрощами та тонкощами процесу створення іграшки, так що, зовсім скоро, ви самостійно зможете пошити свою першу ляльку по викрійкам з інтернету. 

Отже, зворотний бік роботи для #ts_challenge_sewndreams

Те, що лишається за кадром. Тканину для своїх ляльок та деяких іграшок я стала проклеювати флізеліном. Що це дає? 

1. Більш плавна лінія без заломів з лицьової сторони. Хоча на обличчі іноді все ж бувають проблемки, але ми вже знаємо з ким дружити у цьому випадку (див. пост нижче) 

2. При тугому набиванні шов не розійдеться. Робота виглядає акуратніше.

3. Краще лягає вишивка личка на тканину.

4. Проклеювання плюшу, який тягнеться в обидві сторони, контролює фінальний результат. Така тянучість матеріалу може"роздути" іграшку і зіпсувати роботу. Так як іграшкових дієт ще не придумали, на допомогу приходить флізелін.





Отакі маленькі хитрощі від Sewn Dreams

четвер, 18 травня 2017 р.

День 13. Як пошити ляльку. Шви та праска

Наступний день марафону і мій улюблений лайфхак для #ts_challenge_sewndreams

Так що доброго ранку, друзі!

Жодне заняття в Академії Андре Тан не обходилося без крилатої фрази нашого викладача Алли Нудель: "Портной гадит, утюг - гладит". Отже, сьогодні й поговоримо про те, що такого чудить кравчиня та наскільки міцною має бути дружба із праскою.

Бавовна не зовсім простий матеріал у роботі, як здається на перший погляд. Вона проявить будь-яку помилку при стачуванні деталей у вигляді заломів, кутів або ж нерівному краї. Особисто мене це дратує.

Найчастіше я зтикалася з цією проблемою на зайчиках та на головах ляльок. Якщо згадати фразу, з якої ми почали сьогоднішню розмову, то можна здогадатися, що рішення я знайшла у прасці. Набиті заготовки з бавовни я проходжу по швах праскою. Заломи і будь-які нерівності зникають. Ще можна збризнути водою. Бавовна підсяде після волого-теплової обробки і всі помилки чудо-рукодільниці зникнуть.



Ось такий лайфхак. Сподіваюся, комусь стане у нагоді. Якщо є питання, які було б цікаво дізнатися ще, то пишіть і я з радістю поділюся з вами інформацією.

П.С. На фото мої весільні зайченята

понеділок, 15 травня 2017 р.

День 12. Тайм-менджемент у творчості

Про тайм-менеджмент у творчості в рамках #ts_challenge_sewndreams хочете почитати? 

Пошиття іграшок досить затратний по часу процес. Спочатку годинник відстукує час на ідею, потім на пошук матеріалів, розробку викрійки, власне пошиття, фотографування, написання текстів, просування себе як майстра, тощо. Тому найулюбленіше питання усіх про те, як я встигаю. Відповідь цілком очевидна - я не встигаю. Не можна охопити всього, але можна легше ставитися до так званих не встигань.



мистер лис, лис из маленького принца


Що стосується пошиття іграшок, то я ділю роботу на етапи. Найпростішими є стачування деталей та набивання. Ці етапи я можу робити у будь-якому стані, навіть, коли натхнення ховається десь під диваном. Так я не витрачаю даремно час, коли не можу створити щось нове, а займаюся технічними процесами. Крім того, це ділить "слона" на складові частини, з якими простіше впоратися.





Скільки часу ви витрачаєте на простій, якщо справа не йде? Навіть якщо дедлайн підтискає мене у глухому та темному кутку, я відкладу роботу, яка застопорилася, та відволікуся на щось інше. Рішення зазвичай не змушує на себе чекати, і справа знову набирає обертів. Як показує практика, робота закінчується набагато простіше та швидше.





Ще один цікавий момент з практики. Бувають моменти, коли ще вчора потрібно було закінчити роботу, але натхнення пропало. В такому випадку я перебираю матеріали. Я розкладаю усе по місцях, викидаю зайве, розчищуючи таким чином свій простір. Натхнення приходить саме по собі. Андре Тан на своєму майстер класі розповідав, що має коробочки з клаптиками тканин та ідеями, зібраними впродовж довгого періоду часу, але не втіленими у життя. Тож, коли натхнення забарилося, він перебирає вміст цих коробок. Так що творчі люди цілком піддаються самоконтролю. Питання тільки в тому чи є у них на те бажання...




Якось я вводила жорсткий регламент роботи за порадами однієї розумної книжки - 45 хвилин роботи, 15 хвилин відпочинку. При цьому відпочинком вважається зміна діяльності. Але така система не прижилася. Творчий порив не завжди уміщався у 45 хвилин і можна було втратити запал. Хоча можливо комусь ця ідея сподобається.

І найголовніше, я дозволяю собі лінуватися, віддаючись цьому солодкому процесу цілком та повністю! При цьому я не думаю про справи, запущені до цього, не шукаю по ним інформацію, а просто байдикую. Це дає приплив нових сил та ідей. А дозвіл на лінь не обтяжуває мене душевними роздираннями за безцільно прожитий день.


А які у вас стосунки з часом?

Фото Віталій Могиленець


А які у вас стосунки з часом?

неділя, 14 травня 2017 р.

День 11. Мій перший вихід у світ

Ви вже зрозуміли, що в кінці травня особливо уважним читачам можна буде іспит на знання історії Sewn Dreams влаштовувати? 

А раз так, то продовжу участь у #ts_challenge_sewndreams. Тема дня - Мій перший вихід у світ. У цього питання є дві складові, а саме, он-лайн та живий вихід.

Я вийшла в он-лайн досить швидко, створивши блог. Не могла показати роботи майбутній замовниці. Так з'явився мій простір, в якому я несміливо публікувала перші пости. Як же я боялася, натискаючи кнопку Публікація! Мій перший пост був датований 22-им грудня 2013 роком і коротенько розповідав про зайку Люсю - ТУТ. Як бачите, я не була така багатослівна раніше. Я боялася писати... Подолати мої страхи допомогли знайомства в блогосфері з тими, хто активно та легко спілкувався зі своїми фолловерами. Зараз мені легше писати, щоправда, публікуючи казки або розповіді з роздумами, я все ще хвилююся.


Мій живий вихід відбувся у жовтні 2015 року і став єдиним до сьогоднішнього дня. Я брала участь в осінньому ярмарку. До цієї події мені допомагали готуватися всі близькі. Хтось фарбував прищіпки для вухатих зайців, хтось діставав вазу у вигляді кореня, хтось лаявся з фірмою по оренді столів та домагався бажаного за дві години до події, хтось звозив гарбузи, сіно, качани кукурудзи з села, хтось збирав осіннє листя в лісі, хтось носився по Епіцентрам у пошуках забору, бо мені хотілося зробити фотозону для гостей стенду .. . 




В результаті біля мене топталися відвідувачі, всім кортіло отримати фото на пам'ять у вінку, спеціально замовленому для цієї мети. Діти качали зайців, підвішених на прищіпки, а я отримала море задоволення від події та підтримки близьких! Докладніше про це можна почитати ТУТ




Правда, більше я у світ наживо не виходила. Здебільшого через непомірно високі ціни на участь у виставкових заходах. Але якщо це станеться ще раз, я вже знаю, як оформлю свій стенд

субота, 13 травня 2017 р.

День 10-ий. Запропонуйте майстра

Сьогодні в #ts_challenge_sewndreams тема дня "Запропонуйте майстра" 

Я вирішила розповісти вам про Энчик Русинову, яка не просто вдихає життя у шматочки текстилю, створюючи неймовірних звіряток, а ще й ділиться своїми знаннями з іншими. Для кожного у неї знайдеться слово підтримки, а її промінчиків тепла вистачить на всіх! Її іграшки такі милі і зворушливі, що навряд чи лишать когось байдужим. 

Овечку Сьюзі я шила у Наташі на майстер класі пару років назад по її авторській викрійці. Поки вибирала фото для посту так захотілося пошити ще одну Сьюзі!




Коли я тільки потрапила у світ блогів, то відкривала для себе море надихаючих профілів, в яких можна були віднайти багато цікавої інформації. Сьогодні я досі спостерігаю за успіхами деяких дівчат, шлях котрих починався звідси. Тепер вони стали відомими та успішними майстринями. Пропонують майстер-класи та мають тисячі прихильників. Для них простий домашній хендмейд переріс в основну професію. Це надихає рухатись далі й інших, вірити у свої сили та пробувати нові напрямки.

День дев'ятий. Найкраща робота

Сьогодні в #ts_challenge_sewndreams тема кращих робіт.

Думаю, що це не просте питання. Я не знаю, яка робота краща. Кожна для мене дорога по-своєму, бо у кожній з них є своя історія. Я шила Містера Лиса аби підтримати дівчинку у важкий для неї час, я створювала янголятко Лізоньку для дівчини, яка вірить у дива, чарівниця-вишивальщиця Варварушка була уособленням улюбленого заняття мами моєї замовниці. Навіть, дитячі лялечки шились під якісь історії, написані життям.


Кожна нова робота мені завжди здається кращою за попередні. І, напевно, зі сторони ліпше видно, яку з них варто виділити. Проте, мені здається, що для кожного замовника робота, яка потрапила до його рук, буде найкращою. 

Спочатку я хотіла зробити колаж з тих робіт, які можу виділити, але відібрати їх виявилося справою не з легких. Тому покажу просто Слоняшку Карамельку, солоденьке ім'я якої народилося перш ніж вона сама!




четвер, 11 травня 2017 р.

День восьмий. Інструменти для створення іграшки

Напевно, ви вже зрозуміли, аби пошити мрію мені довелося зробити перший крок у творчий світ, запастися матеріалами, довіритися натхненню, відкритися новим горизонтам, звити затишне робоче місце і взятися в кінці-кінців за справу. А в цьому мені допомагають різноманітні інструменти.




Наприклад, у великій коробці у мене дриль з набором свердел до 3 мм і шліфувалок. Нею можна робити дірочки в підставках, зліплених ручко-ніжках та головах для ліпних ляльок. 

Ще у мене кілька пар ножиць - одні для паперу та клейових матеріалів, а інші тільки для тканин. Всі домашні знають, що використання цих ножиць не за призначенням, викликає прокляття злісних Покусяки та Покричаки. Так що їх краще обходити стороною. 

Для розпису лялькових облич я використовую простий м'який та пастельні олівці, щоб потім розтушувати це все пастеллю. Без пензликів теж не обійдеться жодне личко. 

Найтрадиційнішим інструментом всіх іграшколюбів є паличка для суші для набивання тілець. Ще можна набивати медичними щипцями, як на фото. Також ними зручно вивертатати вузькі деталі. 

Мені здається, що мій улюблений блокнот з маленьким принцом від  Молескін теж можна сміливо записати до числа інструментів. Бо саме там оселяються ідеї.

За кадром лишилися ваги та сантиметр, які допомагають дізнатися точні дані новонароджених мрій. 

Ну, а головною помічницею у мене була і є швейна машинка Janome 7524e. Її я показувала, коли розповідала про робоче місце. З нею у мене трапилася любов, яка переросла у взаємовигідну співпрацю! 

Ось такий інструментальний день в рамках #ts_challenge_sewndreams

День сьомий. Процес

Процес народження не передбачуваний, то він занадто стрімкий і опановує усі твої думки, то розтягується на тижні та місяці, якщо робота не потребує чіткого деддайну.



Іноді створюєш на одному подисі, а іноді викидаються голови, летять руки, бракуються викрійки... Наприклад, руки Леї на фото далеко не перші. Це третя версія. І все з нею було з третього разу. І таки на третій день майстер класу я хотіла втекти, покинути її та відмовитись ідти далі. 




Такого ще зі мною не було! Але я подумала, набралась сил та терпіння, й зліпила їй ноги...теж традиційно з третього разу. Хоча там усе досить просто, але і такі процеси бувають. Можливо, покажу Лею у весь її 50-ти сантиметровий зріст. 






вівторок, 9 травня 2017 р.

День шостий. Подвиги

Доброго ранку! Давайте сьогодні поговоримо про горизонти, бо темою 6-го дня #ts_challenge_sewndreams стали подвиги.

Розмірковуючи про подвиг, потрібно розуміти, що він завжди пов'язаний з героїзмом і чимось не зовсім звичайним для тебе особисто. Раніше лицарі заради дам драконів перемагали, а я ж боролася зі своєю забитістю у школі та загубленістю мене у собі самій. Я почала відкривати свої горизонти, поступово цікавлячись різними речами. Спочатку робила це з надривом, змушуючи себе. Адже найскладніше вийти із зони комфорту, пробити глуху стіну, надійно зведену своїми ж руками. А тепер я йду по інерції. Вже давно стало звичкою тягнутися до чогось нового, прямуючи у далечінь. Хоча й бувають випадки, коли хочеться все кинути. Але я знаю, там, де так складно щось дається і живе мій ресурс. Варто лише подолати первинний опір, аби справа пішла, як по маслу. Варто проявити завзятість, аби роздмухати вогонь своїх намірів.


Раніше я винуватила інших, що займалася не тим, що мені до душі, поки не зупинилася та не почала діяти. Адже немає обмежень, їх ставимо ми самі. І досить віртуозно, між іншим! Часом дивуєшся наскільки людина вміло себе утискає зайвими переконаннями, стереотипами, підживлює не тими емоціями. Здається, набагато легше звернути з цієї стежини та обійти перешкоду. А як же в такому разі понити? Як виклакати жалість до себе, яку помилково прирівнюєш до любові.

Зараз у мене на часі черговий рубікон, який так складно пробити. Я слабо бачу його обриси на горизонті, що тікає у далечінь, але я знаю, мої щоденні кроки  ​наближують мене до мети. Я з радістю вирушаю у нову подорож до себе, наважуючись при цьому на маленькі та великі особисті подвиги.




День п'ятий. Кольори

Кажуть, вбити роботу можна на кожному етапі її створення. Ось з такої небезпечної ноти й почнемо сьогоднішню розмову про поєднання кольорів у рамках #ts_challenge_sewndreams . А тих, хто дочитає до кінця чекає не менш шокуюча інформація на задану тему.

Вибір кольору - етап дуже відповідальний. Для мене цей процес часом є одним з найдовших. Спочатку я дивилася роботи інших майстрів та намагалася повторити їхні поєднання. Виручали й магазини тканин із запропонованими варіантами текстилю. Зараз я вже майже не шукаю готові рішення, а просто відчуваю, якою хочу бачити ту чи іншу іграшку.



У роботі я визначаю один основний колір, який і зіграє головну скрипку в моєму оркестрі. До нього вже підбираються ті, що найбільш вигідно його відтіняють. При цьому не обов'язково використовувати основний колір у великій кількості. Важливо, щоб при першому погляді на роботу було зрозуміло, хто в цьому домі головний.

Мої Единорожки Фльор та Жасмінка були найважчим поєднанням в плані кольору. Посеред процесу створення я засумнівалася у своєму виборі. Але в самому кінці я зрозуміла, що хоча це і незвично для мене, проте, дуже подобається.



Улюбленим кольором для мене був і залишається помаранчевий. Особливо надихаэ його поэднання з зеленим. У моїх роботах його найбільше. А ось чистий чорний я обходжу стороною. Тільки одного разу я використовувала його для фартуха ляльки, тому що того вимагала схожість з фото людини, але це не зіпсувало образ.







Де шукати натхнення? У природі, у фотографіях з інтернету, в готових палітрах кольорів на спеціальних сайтах, в ідеях дітей. Часом вони пропонують досить сміливі і цікаві бачення.




І на останок. Чи знаєте ви, що назви «Куропаткіни очі», «Стегно переляканої німфи», «Закохана жаба», «Останній подих жако» - це не плід моєї нестримної фантазії, а справжнісінькі кольори, що відповідають світло-червоному, блідо-рожевому, зеленувато-сірому і моєму улюбленому помаранчевому. Так що пора мучити невідомого мені Жако, заради створення апельсинового настрою у Sewn Dreams!

пʼятниця, 5 травня 2017 р.

День четвертий. Робоче місце

Пам'ятаєте вчорашню історію про творчий будиночок та його стіни з матеріалів? Так ось сьогодні я вперше покажу кузню, в якій ці самі матеріали куються, аби бути схожими на ваші пошиті мрії.




Моє робочо-творче місце являє собою затишний куточок, до якого я йшла досить довго. Міграція по столу, а стола по кімнаті однокімнатної квартири не дозволяла пустити коріння. Я, немов чужоземка, змінювала адреси, переїжджаючи з місця на місце. І ось з часом, знайшлася постійна прописка в кімнаті і з’явилось відчуття, що я нарешті вдома. Такий собі будинок у будинку! Особливо гостро це проявилося після придбання стелажа. На нижніх ярусах тепер лежать матеріали, а на двох останніх - експонуються готові роботи і тарілки з моєї колекції. До речі, їх у мене вже близько 30 штук. Але це вже інша історія.


Тканини зберігаються у коробках з розподілом за кольорами. Окремо у великій коробці лежать плюши, фліси, фетр та інші тканини для тілець. У клейових матеріалів теж є свій будиночок, адже я використовую флізелін для ущільнення тканини при пошитті тілець для ляльок, а іноді ущільнюю їм навіть плюш, якщо не хочу, щоб він тягнувся у певному напрямку.




Для ґудзиків, бісеру, шплінтів і оченят я прикупила бокси з комірками. Наповнювач в основному живе на балконі, так як його я купую оптом. Але для поточного проекту у мене є пакет з кнопкою, в який я набираю його маленькими порціями. Це дуже зручно. Мереживо намотую на бобіни, що залишилися після фольги або стрейчплівки, і зберігаю в контейнері. Нитки теж живуть у коробочці, а ось для шпульок на аліекспрессі я замовляла спеціальні боксики. Кольорів ниток у мене багато, так що такі коробки дуже зручні.

На Новий рік ми прикрасили стелаж гірляндою, і я вирішила лишити її для натхнення. Іноді вмикаю собі казку.

Ось така історія про моє робоче місце в рамках #ts_challenge_sewndreams
Далі розкажу вам про кольорову тему Пошитих мрій. До нових зустрічей!

День третій. Творчий будоночок з клаптиків тканин

Будь-яку творчу справу можна зобразити у вигляді будинку, в який майстер запрошує завітати на горнятко чаю і ділиться найціннішим, що у нього є. І якщо фундаментом такого будинку можуть служити завзятість, працьолюбність та натхнення, то його стінами й дахом, точно будуть матеріали, з яких часом і починаються найнеймовірніші ідеї. Тому сьогодні моя історія в рамках #ts_challenge_sewndreams буде саме про них

День третій. Матеріали



Для своїх робіт я використовую тоненьку бавовну, різноманітні сітки, органзу, фатин, шифон, шовк для одягу іграшки. Тілесну бавовну, плюш, фліс, льон, бязь, віскозу для тілець. Вибір матеріалу залежить від образу та бажаного результату. Хоча бувало і навпаки.




Ну, а який же будинок без прикрас? Для цього в хід йдуть маленькі гудзики, намистинки, стрічки, мережива. Будь-яка рукодільниця страждає на хронічну форму хом'якозу, і в стадії загострення готова скупити все на своєму шляху. А такого добра, як відомо, мало не буває.




Часто в роботах я використовую квіти для вінків і прикрас ляльок. Кілька разів з них робила топіарії для композиції з весільними зайцями.




Не варто забувати про сірих кардиналів нашої творчості - пряжу, шплінти, оченята для тедді, нитки, полімерну глину, фарби та пастель. Їхня робота лишається за кадром, але результат їх присутності не можна не помітити. Личка лялькам я вишиваю або малюю акрилом з тонуванням сухою пастеллю. Також її використовую для тонування звірят, щоб надати глибини погляду чи відтворити забарвлення на шорстці. З пряжі починаються зачіски і всілякі аксесуари. Ну, а без полімерної глини, як то кажуть, "і не туди, і не сюди" - і намистину зліпити, і РОЖИК накрутити для єдинорогів, і аксесуар унікальний для іграшки в ручки створити.




Думаю, тепер ви погодитеся зі мною, що без таких стін не вистояти нашому творчому дому. Але головне, у бажанні чергової прибудови до свого замку матеріалів, приймати антихом'якозні препарати. Згодні?

А завтра на вас чекає тема робочого місця Sewn Dreams. Не пропустіть!


День перший та другий ТУТ

четвер, 4 травня 2017 р.

Перший крок до творчості та Sewn Dreams

В Інстаграмі я приймаю участь у челенджі #ts_challenge_sewndreams , в якому протягом 31-го дня потрібно писати розповіді про свою справу. Я вирішила, що це має бути цікавим і для моїх читачів у блозі. Тим більше, що теми челенджу привідкриють завісу процесу створення іграшки. Тож чекайте щоденні історії про мене та Sewn Dreams.

День Перший було присвячено 5-ти фактам про мене, які читачі мого блогу можуть піддивитись ТУТ. Тому одразу перейдемо до наступного пункту програми.



День Другий. Початок творчого шляху





Свій крок у творче життя я не зробила, як багато майстрів, у дитинстві, і не почала з талантів до малювання, або схильності до рукодолля з часів, коли дерева були великими. Тоді мене складно було зустріти з пером у руці, з під якого б вийшов мій перший роман. Цим займався мій молодший брат, ховаючи свої перші рукописи під килим. Мене не тягнуло до альбому для малювання. За це бралася мама, зітхаючи, що їй знову потрібно робити за мене малюнки на урок малювання. Учитель, дізнавшись через багато років про справжнє авторство моїх "шедеврів", засмутився, що не ставив мамі п'ятірки. Він же думав, що четвіркою розвиває мій талант. Тобто в дитинстві мене вважали дитиною без особливих талантів, хоча мама і водила мене по всім можливим гурткам. Я танцювала в ансамблі і вивчала одразу три мови поспіль. Дві з них успішно були закинуті через зміну школи і червоні зошити від помилок з французької, та не дуже цікавої вчительки з німецької. Так була прихована перша пристрасть - пристрасть до мов та слів.





Моєю другою пристрастю був театр. Ніхто в родині не сприймав серйозно моїх схильностей до сцени, хоча я наполегливо вигадувала домашні концерти і створила міжсімейний театр. Ми готували костюми, вчили ролі, ставили п'єси на Новий рік для батьків. І все ж я вважалася не творчою особистістю. Власне, досить довго я так про себе і думала.





Так з чого ж я почала? З заміжжя, безмежної віри в мене чоловіка, що авансом відкривала в мені щось нове і домівки, яку так хотілося прикрасити. Я розписала вітражними фарбами міжкімнатні двері, рамки для фото, зробила кілька картинок і перескочила на декупаж. Віддекупаживши десятки шкатулок та інших дерев'яних поверхонь, я несподівано завела собі машинку і пошила першого зайця тильду. Потім відставила її в сторону, а через півроку повернулася, щоб почати історію #sewndreams з Лофіка Сені.





Отака історія. Назавтра я підготовула для вас розповідь про матеріали, з яких все починається будь-яка робота. Не пропустіть! Попереду ще цілих 30 днів творчих заміток від Sewn Dreams.

середа, 3 травня 2017 р.

Лунтик

Знайомтеся! Це Лунтік і Вадя - наш старший хрещеник. Він дуже любить мої іграшки і завжди просить маму показати нові фотографії моїх робіт.


Игрушка ручной работы Лунтик

Вадя був у нас в гостях і захотів собі подуху-смєюху, як наші смайли, тільки з ручками, ніжками і вушками. Днями йому виповнилося 5 рочків. Я довго вирішувала, кого ж йому подарувати - собачку, єнотика, кота або ж панду, наприклад. Але в останній момент його мама згадала про любов до Лунтіка. 


Игрушка ручной работы Лунтик


Так що анатомія бузкового звіра була вивчена мною вздовж і впоперек. Виявилося, у нього є хвіст, а на руках 4 пальця. Для натхнення прийшлося подивитись трохи мультик.





У Ваді зараз такий вік, коли все повинно бути схожим на оригінал. І я переживала, раптом не вийде. З цими мультяшними образами складно - крок вправо, крок вліво і ти вже створив щось своє. Але Вадя не просто впізнав, а відразу й полюбив свого друга, дозволив себе з ним сфотографувати і тепер всюди з ним гуляє.





Спочатку була задумка зробити йому іграшку-подушку для сну з нею, але вчора мені вже надіслали нові фото Лунтіка з прогулянок по Києву. Так що Лунтік, взявши приклад з Містера Лиса, стає не просто другом для сну, а ще й мандрівником. До речі, саме завдяки Ваді колись у мене з'явився в асортименті рюкзачок для діток, а тепер новий бузковий звір.

Лунтік має цілих 40 см зросту. Вміє крутити лапами і робити фінт вухами. Як це, запитайте у нього самі!


Так що у Sewn Dreams з'явився новенький звір. А я прауюю далі, щоб скоро познайомити вас з не менш цікавою роботою.


P.S. Роботу покажу в галереях  Вдохновение. Май


та Рукодельное кафе