середа, 12 жовтня 2016 р.

Барселона - твоє місто! / Barcelona is your city!


Для мене знайомство з будь-яким містом це щось, на кшталт, стрибка у воду, коли з розбігу пірнаєш, а навкруги розбігаються сотні бульбашок... та одразу не зовсім зрозуміло, де саме знаходишся... Ти заглиблюєшся, як в уповільненій зйомці, і ось вже починаєш розрізняти світ навкруги, бачити красу того, що живе по той бік водної гладі. З містами так само. Спочатку з опалу занурюєшся у новий мегаполіс, біжиш його проспектами, що розбігаються на різні боки, заплутуючи у своїх тенетах... метушня людей навколо засмоктує, а ти йдеш своєю дорогою, досліджуючи нові закутки, аж доти, поки тобі не почне відкриватись те, що Місто ховає від випадкових перехожих, тримаючи свої секрети для найбільш допитливих мандрівників.  І ось вулички збігаються у площі, площі надають місту структури та впорядкованості, і ти, поволі, починаєш розуміти механізм Міста... та вже час виринати...бо на поверхні твоє життя, твій кисень, твій дім... І варто встигнути зберегти у серці найголовніше, що дарує нове Місто та відчути солодкий присмак його чарівності. Отже, чи вдалим було наше з Містером Лисом занурення у Барселону, чи вдалося нам відчути та зберегти найголовніше - душу міста, читайте у новій розповіді "Барселона - твоє місто!".

For me meeting with any city is like jumping into the water when you dive and hundreds of bubbles disperse around you... and you don't completely understand where you are exactly... You go deep into the water like in slow shooting and finally you can discern the world around you and see the beauty of something lives on that side of water smooth. It happens the same with cities. At first you go deep in new mega police, run by its avenues which disperse in different directions... a fuss of people engulfs you, but you go by own way discovering any new alleyways till then a City doesn't open you something it hides from casual passer-by. And finally the streets come running in the squares. The squares give the structure and an order to the City and you start to understand a mechanism of the City.... but it's time to come to the surface... because there is your life, your oxygen, your home there... And you should manage to keep the main thing in your heart which new City presents to you and to feel a sweet taste of its enchantment. So was our with Mister Fox going deep in Barcelona successful and could we feel and keep the soul of the city please read in my new story "Barcelona is your city!"



Будь-яке знайомство починається з вітальних слів, а у випадку Міст - з аеропорту, вокзалу або ж таблички з назвою на автостраді. 


Any meeting starts from greetings. And in the case of the Cities it starts from an airport, a railway station or a sign with name on a road.




Наша перша зустріч з Барселоною не стала виключенням і пригоди Містера Лиса почалися ще в аеропорту... причому в нашому, українському... О другій годині ночі Містер Лис здивовано допетрав, що на всіх своїх лисячих парах приїхав у Бориспіль за 50 км, замість Жулян (останні, до речі, майже поруч)). Але не лисяча то справа нервуватись, і у позі дзен, з незворушним виглядом Містер Лис таки потрапив на борт літака Київ - Барселона.


Our first meeting with Barcelona wasn't an exclusion and Mister Fox adventures started from our Ukrainian airport. At 2.00 am Mister Fox understood he was wrong with airport and came to Borispil, which it is 50 km far from home, instead Zhulyany. But it's not a fox business to be nervous and Mister Fox got to his flight Kiev-Barcelona in pose zen.



Нове Місто зустріло теплом, дивними будинками з вузесенькими віконцями, пустими, трохи заспаними недільними вулицями та площею Іспанії, з якої потім всі 6 днів Місто гостинно запрошувало нас на прогулянку.


New City was warm welcome with strange buildings with narrow windows, empty and a bit sleepy Sunday streets and Plaza de España from which the City will invite us to walking around all next six days.



Саме тут був хостел, в якому оселився Містер Лис. 


Туристу на замітку: якщо готелі Барселони відкрито дивують вас своїми цінами, то хорошою заміною можуть стати хостели, в яких можна взяти номер на двох з санвузлом за адекватну ціну.


А щодо міст, то варто сказати, що їх можна відкривати кількома шляхами:

- замовляти собі гіда-екскурсовода, як зробили знайомі, яких ми зустріли в аеропорту,


- активно готуватись до поїздки, складаючи довжелезні списки з цікавими місцями вартих відвідування. При цьому не забувайте записувати адреси, режими роботи (якщо це музеї), вартість квитків, поради (в який час краще прийти, тощо), фотографію місця. Також не зайвим буде ознайомитись з тим як економити на проїзді, бо в багатьох містах є квитки, що дозволяють значно заощадити ваш бюджет у подорожі. Можна знайти аудіогід, як ми колись для прогулянок Прагою, або путівник з готовими маршрутами, який ми відшукали цього разу.


- їхати навмання (такий досвід ми мали на Криті, в Греції) без підготовки та певних знань. В такому способі є своя чарівність, бо тоді Місто стає сюрпризом на кожному кроці, але є шанси не побачити щось головне...


І якою б великою не була спокуса обрати пункт три, містер Лис все ж таки підготувався до поїздки, знайшовши просто чудовий путівник з маршрутами по Барселоні. Потім про кожну точку було знайдено додатково купу інформації, все відсортовано по назвах та закачано на телефон. Якщо комусь потрібна буде така інформація, то її можна закачати ТУТ. Або ж звертайтесь і я вишлю всі паролі та явки на електронну пошту. Карту міста можна купувати заздалегідь, отримати в готелі або в інформаційних пунктах на місці.


Here it is situated the hostel where Mister Fox stayed. 


For tourist note: if you're surprised of the prices for hotels in Barcelona you can choose the cheaper variant like a hostel and book any Double room with own bathroom.

As for cities you can discover them in different ways:

- to book any guide,
- to make big lists of all "must see" places. In this case don't forget to indicate addresses, working hours, tickets cost, adviсes, pictures  etc. Also it will be useful to know about transport and prices for tickets. In many cities there are special tickets which help to save your money in a trip. You can upload audio guide (as we did for trip to Prague) or guide with walking tours as we found this time.
- to go without thinking (we had this kind of experience in Greece). In this case a City becomes like surprise on every step but you can lose something and will not see something interesting.

So Mister Fox was ready for this trip because he found in Internet very good guide with three walking tours around Barcelona. After that  additional information about each point was found, everything was sorted by name and uploaded to the smartphone. If you need this information you can upload it HERE. A map of a City you can buy beforehand of find in any information office.



 Туристу на замітку: в Барселоні зручно пересуватись громадським транспортом. Там розвинена мережа метро з 11-ома лініями та 180 станціями. В підземці все зрозуміло, навіть рудій лисиці, адже багато знаків і є працівники, котрі з радістю допоможуть вам знайти себе в разі, якщо ви таки себе втратили ) А ще по місту курсують автобуси, розклад і маршрут яких, можна знайти на кожній зупинці. В метро дуже задушливо, але в електричках працюють кондиціонери. Квиток коштує 2,15 Євро в одну сторону і діє на будь-який вид транспорту протягом 1 години 15 хв. В Барселоні радимо купувати квиток Т10, що коштує 10 євро і дає змогу 10 разів скористатись транспортом. При цьому можна робити пересадки протягом вищезазначеного часу, але в разі якщо ви надумаєте їхати назад, то система нарахує вам додаткову поїздку. Але якщо ви Містер Лис, то пересуватись по місту можете зайцем )  


Ось так виглядає барселонське метро. Аскетизм у чистому вигляді, проте багато станцій, є заїзди для людей з обмеженими можливостями, і немає такого натовпу, який тебе виносить на Хрещатику, навіть якщо ти вперто планував вийти на Лісовій...


For tourist note: Public transport is very comfortable in Barcelona. There are 11 lines of underground with 180 stations. In the underground everything is clear even for red fox. There are a lot of signs and workers who can help you if you lost yourself. To tell the truth, the air in the underground is very stuffy, but there are conditioners in each carriages. The ticket costs 2,15 Euro and it's valid during 1 hour and 15 minutes for any kind of transport. We recommend to buy ticket T10 in Barcelona. It costs 10 Euro and you can use it 10 times. In this case you can change the kind of transport during undermentioned time, but if you decide to go back the system will count an additional trip. But if you're Mister Fox you can move like a rabbit in the city. ))

The underground in Barcelona looks like that. There is no decoration but there are a lot of stations and we didn't see any crowd.



Але ми повертаємось на площу Іспанії, з якої почалось наше вітальне слово в новому місті. Маршрут першого дня виглядає приблизно так:

Площа Іспанії - Національний Музей - Олімпійський Парк - Іспанське містечко - Ла Рамбла - Будинок Гуеля - Королівська площа - Готичний квартал - Порт Велл - Ла Рамбла

Одразу за двома баштами видніється коричнева кругла споруда, в якій до 2012 року можна було побачити корриду. Проте на сьогодні ця атракція заборонена в Барселоні, тому зараз ви можете відвідати лише торговий центр або піднятись на ліфті на оглядовий майданчик. Та ми радимо краще пройтись до Національного музею мистецтв Каталонії, що розташований біля підніжжя гори Монжуїк. Звідти відкривається панорамний вид на площу Іспанії та гору Тібідабо навпроти.

But we back to Plaza de España. The route of our first day looks like that:

Plaza de España - National Museum - Olimpic Park - Museum "Spanish village" - La Rambla - Guel's house - King's Square (Placa del Rey) - Gotic Quarter - Port Well - La Rambla

Behind two towers you can find round building in which you can visit corrida till 2012. But now this entertainment is disallowed, so today here it is only shopping center and view place which you can visit by lift. But it's better to walk to National Museum of Catalonian Art which is situated near the foot of Monjuic Mountain. There is a panoramic view to Plaza de España and Tibidabo Mountain from there.



Сам музей виглядає дуже ефектно. Він прикрасив Барселону після Інтернаціональної виставки у 1929 р. 


The Museum looks very impressive. It decorates Barcelona after International exhibition in 1929.



З четверга по неділю з 21-30 по 23-30 тут запалюють свої вогники співочі фонтани. І ми там були, лисячого носа пхали та хлорки понюхали... Так, вода в Барселоні аж занадто хлорована, навіть з крану.


Sing Fountains lights its sparks here from Thursday till Sunday from 21-30 till 23-30. And there we were with Mister Fox's nose.




За музеєм доріжка веде вас до Олімпійського парку, а потім можна прогулятись до музею просто неба "Іспанське містечко", де зібрані всі архітектурні принади цієї країни. Отже, всього за кілька євро та пару годинок ви можете прогулятись вуличками цього затишного "містечка" та побувати одразу в Валенсії, Андалузії, Арагоні тощо. Головна площа містечка - це Плаза Майор, що являє собою збірний образ площ більшості іспанських міст.

Behind the Museum there is a path to Olimpic Park and then you can walk to museum under the sky "Spanish village" (Poble Espanyol). You pay only several Euros and you can walk by the streets of this village a couple of hours and to visit Valencia, Andalusia, Aragon etc at the time. The main square is called Plaza Major and it is collecting image of the squares of Spanish towns.



Для розваг у музеї "Іспанське містечко" передбачені ремісничі майстер-класи, для сувенірного забезпечення туриста є багато магазинчиків, а ввечері тут вирує особливе життя, що концентрується в місцевих ресторанах. Проте, ми не спробували на собі нічне життя Барселони, бо мали на меті обійти все місто та дослідити його закутки, тож до вечора ми ледь дотягали свої натоптані ніжки та Містера Лиса до готелю, який ставав дедалі важчим протягом дня.


There are hand made master classes as an entertainment, many shops with souvenirs, and special night life in restaurants in this museum. But we didn't try a night life in Barcelona because we wanted to go around whole city and to discover its alleyways. So at night we were very tired.



Якщо піднятись по сходам Сантьяго-де-Компостелла, то можна потрапити до башти Утебо. Містер Лис не обійшов своєю увагою ці туристичні принади і зробив собі селфі на пам'ять.




На цьому наше знайомство з Монжуїком завершилось, і скориставшись метро, ми відправились по маршруту нашого путівника до бульвару Ла Рамбла. На цій вулиці багато живих скульптур. Це не є якоюсь новинкою, але Містер Лис був вражений різноманітністю та багатством їхніх костюмів. В інтернеті зазначено, що охочим працювати у такий спосіб потрібно пройти конкурс і сплатити внесок 180 Євро. 

After that we were going to the next point of our guide. It was La Rambla. There were a lot of live sculptures on this street. It's not news but Mister Fox was surprised of variety of their dresses. 



На Рамблі ми звернули у провулок і потрапили в будинок Гуеля, який і розпочав наше знайомство з неймовірним архітектором Гауді, роботи якого вже зустрічались нам у Відні.


After that we went to Guel's house.



Проте, головні цікавинки чекали на нас всередині і на додачу ми отримали родзинку у вигляді краєвидів Барселони з даху.




Повернувшись на Рамблу, ми знову звернули у закуток, відшукавши там Королівську площу та ліхтарі Гауді.


Next one was King's Square and Gaudi's lights.



Далі на нас чекав Готичний квартал. Потрібно сказати, що у путівниках по Барселоні ви неодмінно знайдете розділ з інформацією про небезпеку в місті. Готичний квартал як раз посідає чільне місце в рейтингу Барселони. Але якщо чесно, то Барселона мені не здалась такою страшною в цьому плані, хоча я і трохи переживала за Містера Лиса, який сидів на видному місці. Руді лиси дуже потрібна штука в господарстві, тож час від часу треба пильнувати хвостатого ) Я вже розповідала про подорож до Неаполю, де мені навіть полісмен радив сховати подалі свою камеру. Тож не дивлячись на різні розповіді, наша подорож до Барселони обійшлась без ексцесів. Тому Містер Лис сміливо скомандував тримати курс на Готичний квартал і неодмінно відшукати його площу Сан Жауме та готичний місточок, що поєднує кабінет Президента Каталонії з міською радою.


Gotic Square was waiting for us further. There we saw Sant Jaume Plaza and Gotic brige.



Окрасою Готичного кварталу по праву можна вважати Кафедральний собор(Собор Святого Хреста та Святої Євлалії), в якому живуть гуси.





Мушу зізнатись, що ми відвідали багато соборів в Барселоні, а також монастир Монсеррат і всюди мені була до вподоби атмосфера та свічки...це моя маленька слабкість.




А ось Містера Лиса зацікавили тринадцять місцевих гусей, що живуть в одній з капличок. Проте, заслухавши історію появи цих пернатих, Містер Лис почимчикував далі. Адже, ці 13 білих гусей символізують чистоту та кількість років Святої мучениці Євлалії, що прийняла смерть в такому молодому віці від язичників, захищаючи християнську віру.


Thirteen white gooses live here like a symbol of Eulalia's ages.



А далі можна було забратись на дах, піднявшись на туди на ліфті.




Після собору ми довго плутали вуличками Готичного кварталу, відшукуючи потрібні точки, зачитували історію, намагались відчути атмосферу. Загалом це місце нагадувало Неаполь, щоправда людей там було не так багато, а ще не так гамірно... 




Також ми бачили древньоримський цвинтар, який було знайдено тут лише у 1936 році. Він налічує близько 70 могил датованих 1-3 ст. н.е.


Після цього наш день скінчився так, як і всі інші дні цієї мандрівки - в порту Велл. Ми спостерігали за тим, як швартуються яхти і назвали це вечірнє дійство - народною барселонською забавою. 


Port Well and evening entertaiment with observing yachts.



Позаду Містера Лиса видніється башта. Це станція канатної дороги, що йде на пагорб Монжуїк. 


Behind Mister Fox you can see the tower. This is the station of Teleferic which goes to Monjuik Hill.



Проте, цей порт виявився не надто привабливим для спостережень. Яхти в основному стояли на швартовці, і тільки коли-не-коли ми мали щастя бачити хоча б якийсь рух у марині. Тому потім ми знайшли більш новий порт Олімпік і були забезпечені розвагою до кінця відпустки.


Наступний день було розплановано таким чином: 


Саграда Фамілія - шпиталь Санта Креу і Санта Пеу - Пассаж де Грація (разом із славнозвісними будинками Бальо, Міла і т.д.) - Триумфальна арка - Парк Цитадель - порт Олімпік - пляжі Барселонети.

Барселону не взяти штурмом, вона любить розважливі прогулянки, але ми все ж таки зважились на активні дії та встигли обійти її за три дні. В будь-якому місті є такі місця, де туристична цікавість зашкалює усі можливі норми і виливається в довжелезні черги, що наче вулик гудять різноманітними мовами. Черги завжди групуються біля одного ватажка з яскравою парасолею або величезною палицею, який намагається донести до своїх слухачів історію міста. В таких місцях я гублюся... Мабуть, ця енергія зацікавленості збиває мене з пантелику і мені важко відчути атмосферу... я швидко втомлююсь і втрачаю інтерес... Так сталося і в цей раз при візиті Сагради Фамілії.


Sagrada Familia and Mister Fox.




Всередину ми не потрапили, бо потрібно було купувати квитки заздалегідь, про що було зазначено в усіх путівниках. Але ми вирішили, що Саграду Фамілію зможемо побачити, коли її добудують ) А згідно даних інтернету це станеться в 2026 році. Так що чекати лишилось не довго. 


Другим пунктом програми став шпиталь Санта Креу та Санта Пеу. Він виявися більш гостинним, без натовпів. Тут можна відпочити втомленому мандрівнику не тільки фізично, але й душею, яка точно залишиться в захваті від архітектури цього комплексу.


The most beautiful place in Barcelona is Hospital Sant Crew and Sant Pau.



Якось навіть важко уявити, що цей шедевр Луїса Доменека-і-Монтаньєра було збудовано просто для хворих. Внутрішнє оздоблення приміщень вражає не манше ніж зовнішнє.






Шпиталь було збудовано на почтаку ХХ сторіччя, а на сьогодні цю споруду внесено у список Світового надбання ЮНЕСКО. На території багато рослин - цитрусові дерева, пальми, газонна трава, висаджена дуже цікавим способом. Все це мало на меті оздоровлення громадян не лише фізично, але й душевно, бо ніщо так не сприяє одужанню, як краса навколо.




Далі на нас чекав Пассаж де Грасіа і низка будинків Гауді. Першим був будинок Міла, в який ми не потрапили всередину. 


Then we went to Passege de Gracia and saw several buildings by Gaudi. The first one was Casa Mila.



наступним став будинок Бальо, що вразив не тільки ззовні, але й надихнув своїми дизайнерськими ідеями всередині.


the next one was Casa Balio with amazing design ideas inside!




Казка із 3Д зануренням відбулася прямісінько при вході після отримання гаджету для аудіо-візуальної екскурсії. Навівши гаджет на ту чи іншу деталь інтер'єру, ти занурювався у чарівний світ, вигаданий Гауді, де хвіст дракона являє собою сходи на другий поверх, черепахи випливають з вікон, все оживає та рухається, оповідаючи тобі історію неймовірного архітектора та його творінь.


3D excursion inside was very interesting and unusual!






І звісно тут теж можна потрапити на дах.





Поряд з цим будинком є будинок Амальє та будинок Лео Морера, що теж варті аби звернути на них свою увагу.


А ми крокуємо далі, і завітавши до Будинку Каталоньскої музики, опиняємось біля Тріумфальної арки.




За аркою знаходиться Парк Цитадель, який допоміг відновити сили після довгих блукань містом і вразив великою кількістю зелених насаджень, що рятують гостей Барселони від спекотного сонця.


Park Citadel is very green and nice for afternoon hot weather.







В парку ми зустріли туристичну атракцію для дітлахів і дорослих з мильними бульбашками.






А Містер Лис тим часом явно давав зрозуміти, що налаштований на вечерю...


Mister Fox was looking for lunc.



Але у нас на цей рахунок були трохи інші плани.... Ми знову відправились в порт спостерігати за яхтами, тож тема кулінарних принад Барселони ще не була розкрита.




Проте, відкладати цю тему в довгий ящик не варто. Тим більше, що Містер Лис наполягає!



Місто спілкується з мандрівниками багатьма мовами, перехоплюючи подих від розповідей мовою історії або ж відкриваючи свої сторінки мовою архітектури. Під вечір Місто наспівує свої мотиви мовою вуличних музикантів та звертається до вас пристрасним фламенко, аби на ранок знову заглибити у свої надра древньою мовою музеїв... та найбільш очікуваною мовою для спраглого мандрівника - є мова кулінарії, коли всі чудернацькі співочі назви місцевих блюд уособлюються в шедеврах місцевої кухні. Побувати в країні і не скуштувати її на смак - це все одно, що не побачити її, не відчути її душу, не поринути в її історію... Гастрономічні пристрасті вирують в кожному Місті поряд з важливими історичними подіями, додаючи кожного разу нову родзинку до місцевої кухні. Кажуть що завдяки ощадливості каталонців з'явився Pa amb tomàquet (хліб з томатами), котрі щоб не викидати засохлий хліб робили з нього грінки, натирали часником та помідором і поливали оливковою олією аби потім з нього почати свою трапезу. 




До речі, нам кілька разів дарували хліб. Пару раз в супермаркеті, один раз в ресторані. Але коли нам подарували цілу порцію паельї ми задумались... Можливо ми виглядали занадто голодними???


Фото з інтернету (lady.tochka.net)


Паелья - місцеве блюдо з рису, що неймовірно смакувало нам з морепродуктами. Одного вечора ми замовили собі порцію паельї та тарілку з морепродуктами на додачу. Але в цьому ресторані була можливість замовити мінімум дві порції паельї. Так як такої кількості ми точно не подужали б, ми відмінили замовлення, лишивши тільки тарілку з морепродуктами.



За сусідній столик примостились нові відвідувачі - троє дівчат з Росії. Вони перепитали у нас, що ми замовили і сказали офіціанту, що беруть три порції паельї і три напої. Через 5 хвилин до нас підійшов офіціант і повідомив, що домовився на кухні щодо нашої однієї порції. Як ми в кінці собі подумали, він, швидше за все, дівчатам приніс дві, а одну нам. І яким же було наше здивування, коли в рахунку ми не побачили своєї паельї... Врахувавши той факт, що офіціант кілька разів підходив і наголошував, що він домовився особисто заради нас, бо ми його великі френди з країни, де він 
вже має якогось френда, ми вирішили лишити йому щедрі чайові. Тепер у нього як мінімум три френда в Україні, не рахуючи Містера Лиса, якому вже давно кортить розповісти про сангрію.



Сангрія - це розбавлене вино з фруктами. Часом в нього додають лікер, часом ні. Але точно в ній має бути апельсин. Містеру Лису напій сподобався, адже, він не такий п'янкий, як вино, і добре втамовує спрагу. Історія цього напою містить багато таємниць і історичних подій, але залишимо історичні довідки для інших, бо нам час іти в наступний день.



Наступного дня ми відправились на машині у подорож по гірським монастирям:


Монастир Сант Мікель Дель Фай - Монастир  Сан пере де Касерес

Першим ми зустріли печерний Монастир бенедектинців Сант Мікель Дель Фай. Тут майже немає туристів і атмосфера дуже спокійна й виважена. 



Можна побачити водоспад, печеру і власне сам монастир. А краєвиди просто перехоплюють подих!



Поява цього монастиря датується Х сторіччям. Він ніколи не був великим. В часи свого так званого розквіту тут проживало не більше 10 монахів. Але місцевість обрана вдало. Де як не в горах хочеться розмірковувати про вічне...




Містер Лис теж перейнявся місцевим спокоєм та красою настільки, що вирішив облаштувати собі домівку  прямісінько в печері.



Добре, що ми змогли йому пояснити про його домашність і про те, щожиття відлюдником точно не для нього. А як же поцілунки в носик і на ручки???



Він ще трохи посперечався, намагаючись віднайти собі місце в місцевому готелі для комах.



А ще запевняв нас, що знайшов вже тут собі великого френда - особу відому в поетичних колах Іспанії, проте дещо зі шкідливими звичками... чим нас трохи спантеличив!




Та на щастя вільних номерів в комаховому готелі не знайшлося, тож рудий хитрюга стрибнув у рюкзак і попрямував з нами далі, підлещуючись на кожному кроці.




А далі ми відправились на зустріч з монастирем Сан пере де Касерес, розташованому на півострові біля річки Тар. Існує легенда виникнення цього місця. У одного пана був хлопчик, який захворів і був при смерті. Коли малюк помер, засмучений тато поклав свого сина на спину коня і сказав, що там де зупиниться тварина і буде побудовано монастир. Кінь дійшов до самого краю і зупинився. Так виник монастир Сан пере де Касерес. Мощі дитини знаходяться в церкві монастиря.







Це місце ще більш дике і ще менш наповнене туристами, ніж попереднє. Але місцеві краєвиди варті того, щоб відвідати цей монастир.



Якщо вам раптом стало цікаво як пишеться історія Містера Лиса, то дивіться наступний кадр.




Життя тут уповільнюється, воно наповнює легені, розганяючи натхнення по твоїх жилах, аби відпустити думки вище неба... В таких місцях добре розмірковується про щось важливе. Наприклад, про те, що твій дім - твоя фортеця, і в якій країні ти б не був, ніщо так зігріває душу як перший крок в свою домівку після чергової мандрівки. Та для того, щоб це відчуття жило в твоєму серці, варто докласти зусиль у розбудові своєї домівки...



На цьому наш день скінчився і ми повернулись в Барселону.

Наступного дня на нас очікував новий маршрут, а саме: 


Тібідабо - Парк Гуель - Морський музей - Порт Велл ;)

Міста відкривають свою душу в лабіринтах вулиць, архітектурних шедеврах, випадкових перехожих, підземках, вуличних музикантах, спальних районах, затишних кав'ярнях та старовинних ресторанчиках. Але найбільше Місто відчувається з висоти пташиного польоту, коли думки тікають за горизонт і ти лишаєшся на одинці з собою та Ним...




 Можеш взяти Його в долоні, аби напитися Його чарівності та увібрати це лоскотливе відкриття Його душі в своє серце замість магніту на холодильник. Саме тут ти можеш роздивитись Його риси, аби закарбувати в пам'яті Його образ.



Тібідабо як найліпше підходить для зустрічі з Містом на самому високому рівні.



Саме тут ми відкриємо ще одну грань різнобарвної Душі Міста...



А ще Тібідабо - це парк розваг, який функціонує тут вже 100 років (!!!)



Також тут є Храм Святого Серця, що було спроектовано в ХІХ сторіччі.






Дістатись до цього місця можна кількома способами, але ми обрали метро-фунікулер-автобус.

Можу помилятись, але здається, що за спиною у Містера Лиса наша мета на наступний день - гора Монсеррат.



Проте, плани на завтра розкривати не варто. Сьогодні ще на нас чекає славнозвісний Парк Гуель. Раджу також придбати квитки заздалегідь (можна через інтернет), аби потрапити в центральну частину парку. Загалом парком можна прогулятись безкоштовно, але центральна частина з головними цікавинками від Гауді є платною. І квитки краще купувати заздалегідь. Та ми цього не зробили, тож обмежились не повним знайомством з цією туристичною принадою.




Останнім пунктиком став Морський музей. Серед розмаїття музейного надбання Барселони ми обрали той, що найбільше припав нам до душі, хоч нам і радили відвідати інший. Музей розташовано у будівлі Королівської верфі.



Це інсталяція при вході з приводу загибелі кількох тисяч біженців в водах Середземного моря.



А це окраса музею - репліка іспанської галери Real в повний розмір. Загалом кількість експонатів музею вражає! Але ніякий музей не замінить народної вечірньої барселонської забави, яку ми під кінець прозвали "яхтоспоглядання"





Наступний день ми повністю присвятили поїздці на гору Монсеррат
Саме там знаходиться одне з сакральних місць католицького світу  - Монастир Монсеррат зі святинею Чорною Мадонною, яка за свідченнями очевидців допомагає у зціленні. 

Дістатись до монастиря досить просто. З площі Іспанії ходить електричка, а там кремальєра (щось типу фунікулера) або канатна дорога. 



Ми скористались канатною дорогою, насолодившись неймовірними краєвидами.


Відвідати Мадонну можна протягом дня, проте на час служби з 10-30 до 12-00 вона недоступна для візитерів. Тож перед нами стояла задача встигнути....І не дивлячись на величезний натовп охочих доторкнутись до святині і попросити про найзаповітніше, ми майже останніми з усієї черги потрапили всередину.








Після цього можна прогулятись територією монастиря.



І відправитись по одному з паломницьких маршрутів. На території монастиря є фунікулери, що полегшують пересування обраним маршрутом. Але саме в той день відбувався страйк у місцевих працівників, тож фунікулер не працював. Та це нас не зупинило і ми обрали найдовший серед запропонованих варіантів. Карту маршрутів можна взяти у відділі Інформації.



Містер Лис виглядає дуже задоволеним, адже його трансфер було організовано з усіма зручностями.



Ми ж користувались лише своїми двома! І тільки спустившись з гір, я зрозуміла, що щойно підкорила свою найвищу вершину в житті (1226 м!!) у босоніжках!!!! Спортсмен-красуня, що тут скажеш!



Якщо є бажання, є і можливості до втілення задуму. І взуття тут ні до чого, коли тебе кличуть гори!



А щоб всі змогли оцінити масштаби краси цього місця пропонується невеличкий відеоролик до перегляду з Містером Лисом у головній ролі!



Спуститись вниз можна було двома шляхами - тією самою дорогою, що і наверх, або ж новою... яка виявилась катастрофічно довшою, але ми не пожалкували ні витраченого часу, а ні сил!



День ми закінчили на пляжі, якому до речі присвятили ще й наступний. Нарешті можна було простягнути ноги прямісінько до моря!!!






Наступного дня ми ще катались по набережній на великах, і відшукали ринок Бокерія. Кажуть, щоб відчути місто треба відвідати його ринок... Та для мене там не дуже атмосферно...




І наостанок вечір подарував нам прощальне слово від Міста, ховаючи його в променях західного сонця... День догорав і ніч запалювала свої вогники... Ми були готові прощатись з Містом без жалю і бажання додаткового дня, адже збагнули його красу, насолодились ним сповна та зберегли часточку його душі в своїх спогадах.