Поміж високих гір та широких полонин розкинувся чудовий край, де панував добробут, а радість та любов лилися рікою. Та одного разу зла відьма вирішила втрутитися у людське щастя, бо дуже воно їй дошкуляло. Вона ніколи не могла збагнути чому вони радіють. Наприклад, їх веселило сонце, а вона його не любила, бо занадто жовте, дуже кругле, і ще має нахабність через шибку вранці прямо в око світити. З нього вона і почала. Заснуло сонце і перестало сяяти, в серцях людей поселився страх. Чвари стали постійними їхніми супутниками.
І хтозна скільки такий безлад ще продовжувався б, якби одна маленька дівчинка не зробила собі ляльку, назвавши її Вестою. Вона причепила їй на спину крильця і назвала янголом, а татка попросила змайструвати їй стільчика, щоб посадити лялечку перед піччю. Через кілька днів вся родина стала почуватися краще, а вже за тиждень всі і думати забули про сварки. В їхніх серцях знову зажевріли вогники любові, добра та щастя. І тоді вони збагнули, що це Веста розвіяла злі чари і оберігає їхню домівку. В домі знову поселився сімейний затишок. Матуся вирішила подарувати ляльку сусідам, і зовсім скоро весь люд вийшов на вулиці, осяюючи їх своїми посмішками.
Одного дня хтось приніс янгола злій відьмі. Тоді вона зрозуміла, що всі її старання марні і розлютилася, але розглядаючи маленьке і спокійне обличчя ляльки поступово заспокоювалась, а за кілька днів вийшла на подвір’я і спробувала всміхнутися сонечку, подякувавши йому за те, що воно не дає їй проспати вранці. Це стало початком великих змін.
Відтоді Веста вважалася янголом домашнього затишку, символом теплого сімейного вогнища та щастя.
листопад, 2013
Ольга Пінчук
Перевод на русский
Сказка про ангела Весту
Меж высоких гор и широких долин, раскинулся чудесный край, где любовь и радость лились рекой. Но в один прекрасный день злая ведьма решила вмешаться в счастье людей, уж больно он ей надоедало. Она никак не могла понять, почему они радуются. Например, их веселило солнце, а она его не любила за излишнюю желтизну, круглую форму, и вечную привычку в глаз светить по утрам. С него она и начала. Уснуло солнышко и перестало сиять, в сердцах людей поселился страх. Ссоры стали их постоянными спутниками.
Кто знает, сколько это все бы еще продолжалось, если бы не одна маленькая девочка, сделавшая себе куколку по имени Веста. Она прицепила ей на спинку крылышки и назвала ангелочком, а папу попросила смастерить ей стульчик, чтобы можно было посадить куколку перед печкой. Через несколько дней вся семья стала чувствовать себя лучше, а уже через недельку все и думать перестали о ссорах. В их сердцах разгорались забытые огоньки любви, добра и счастья. И вот тогда-то они и поняли, что это Веста развеяла злые чары и оберегает их дом, в котором вновь поселился домашний уют. Мама решила подарить куколку соседям, и совсем скоро весь народ вышел на улицы, ослепляя их своими улыбками. А Веста путешествовала от дома к дому, пока кто-то не принес ангела злой ведьме. Тогда она поняла, что все ее старания напрасны и очень разозлилась, но рассматривая маленькое и спокойное личико куколки, постепенно успокаивалась, а через несколько дней вышла во двор и попробовала улыбнуться солнышку, благодаря его за то, что оно не дает ей поспать с утра. Это стало началом больших изменений.
С тех пор Веста считалась ангелом домашнего уюта, символом теплого семейного огонька и счастья.
Ноябрь, 2013
Ольга Пинчук
Немає коментарів:
Дописати коментар